Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заправляти

Заправля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. запра́вити, -влю, -виш, гл. 1) Приправлять, приправить. Заправляла борщ олією. Медову кипучу силу словом заправляє. К. Досв. 113. запра́влена горі́лка. Водка, приготовленная съ кореньями, травами и пр. Прибудь же, мій милий, в неділю уранці, — заправлю горілки в кришталевій пляшці. Мет. 250. 2) Запрашивать, запросить, продавая. Заправив як за батька. Ном. № 10504. 3) Дрессировать, выдрессировать, пріучать, пріучить, упражнять. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ном. № 1301. 4) Заряжать, зарядить, приготовлять, приготовить къ стрѣльбѣ. Стрілочки струже да в лучок кладе, а з лучка бере да й заправляє. Чуб. ІII, 275. Старший брат кониченька сідлає, а підстарший ружжо заправляє, хотять тую зозуленьку вбити. Мет. 257. 5) Задѣлывать, задѣлать. І ворота того саду кіллями заправив. Мкр. Н. 12. 6) Вставлять, вставить. Викрутив діяменти і заправив зо скла другі. Вх. Уг. 239. 7)но́су. Точить, отточить косу. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 85.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПРАВЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПРАВЛЯТИ"
Дити́на, -ни, ж. 1) Ребенокъ, дитя. Тоді мама біду знає, коли малую дитину має. Ном. № 9189. Він мені за дитину рідну став. МВ. І. 22. Знайти́ дити́ну. Родить дитя. Наряди́ти дити́ну. Родить дитя — преимущественно помимо брака. 2) Сынъ или дочь, хотя бы и взрослые. Чи я в тебе, мати, не твоя дитина, коли моя мука тобі дуже мила. Мет. 70. Ба́тькова дити́на. Ном. № 7485, ма́мина дити́на. Любимчикъ отца, матери. 3) Продава́ти дити́ну. Родъ игры. О. 1861. XI. 30, 51. Ум. Дити́нка, дити́нонька, дити́ночка. Аби дружинна, дасть Бог дитинку. Ном. № 9181. Ой кіт буде воркотати, дитиночка буде спати. Макс. (1849), 103.
Коритися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Федьк. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались. МВ. І. 29. 2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім'я Твоє. Єв. Л. X. 17.
Одностайність, -ности, ж. Единодушіе, солидарность. Нема одностайности, однодушности в громаді. О. 1861. І. 323. К. Гр. 40.
Перез пред. Чрезъ. Вх. Лем. 447.
Потиху нар. Потихоньку. Мати з сином ходить, потиху говорить. Чуб. III. 153. Ум. потихеньку, потихесеньку, потихусеньку. Грин. III. 439. Чуб. V. 1134.
Прясниця, -ці, ж. 1) = кружівка. Черниг. у. 2) = пряслиця. Волын. у.
Ретізь, -зя, м. = ретяз 1. Кіевск. у. Шух. І. 273, 280, 281. Ум. ретізо́к.
Ростринькати Cм. ростринькувати.
Чинбариха, -хи, ж. Жена кожевника.
Шипи, -пів, м. Три снопа, поставленные вертикально. Ідіть, становте гречку у шипи. Сумск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПРАВЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.