Відвідини, -дин, ж. мн. Посѣщеніе. Ще більшого жалю завдав їй своїми одвідинами.
Замозо́лити, -лю, -лиш, гл. Заработать тяжелымъ трудомъ. Своє замозолене носить людям.
Заходитися, -джуся, -дышся с. в. зайтыся, йдуся, -дешся,, гл.
1) Заливаться, залиться плачем, смѣхомъ (преимущественно о дътяхъ). Чи ти глуха? Аж заходиться дитина кричучи, а вона не чує! — Як зайшлось дитя, дак насилу одхлинуло. — Требашвидче до господи: дитина зайшлась. То засмієсь, аж зайдеться. То знов заголосить.
2) Начинаться, начаться. Од чого-то воно зайшлось, що ти його везла?
Зірно нар. = зоряно.
Лихосло́вити, -влю, -виш, гл. Сквернословить, браниться. Казав, щоб не їли м'ясного, не лихословили, ходили до церкви.
Палахнути, -ну́, -не́ш, гл. Вспыхнуть. Іван палахнув наче та поломінь. Віхтем піднялося полум'я вгору, — палахнуло на всю хату.
Пле́мня, -ня и -мени, с. = Пле́м'я. Одна дорога до отця, до матки, а друга дорога до роду, до племня.
Подутися, -дмемося, -дметеся, гл.
1) Надуться, напыжиться (о многихъ).
2) Надуться, разсердиться (о многихъ). Ой уже ж наші та вороженьки та усі подулися.
3) Потускнѣть, затуманиться. Зорі подулися.
Позакопилювати, -люємо, -єте, гл. — губи. То-же, что и закопилити губи, но о многихъ.
Рип! II, меж. Скрипъ! Коли ж тут у сінях двері — рип! Чую — рип! Рип у хату.
