Блощичий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный клопу.
Вівсюгуватий, -а, -е. Заросшій вівсюгом (о землѣ).
Вівчаренко, -ка, м. Сынъ пастуха овецъ.
Діброва, -ви, ж. Дубрава. Ой ночують чумаченьки в степу край дороги, роспустили сірі воли по зелені діброві. Ум. дібрівка, дібрівонька. Ой зелена моя дібровонька, ой бідна ж моя головонька, ой рано ж тебе спустошено, на сіно траву покошено. Шумить, гуде дібрівонька.
Завгодя́ нар. Заблаговременно, заранѣе. Треба завгодя лагодитись з своїм добром у город на ярмарок. Збіралися завгодя, завгодя скуповувались, пекли, варили.
Запля́ми́тися, -млю́ся, -м́ишся, гл. Запятнаться, запятниться. Прокинулась, не стямилась, як спідничка заплямилась.
Нерод, -ду, м. Неурожай. Коли нерод, то й невмолот.
Оббутися, -будуся, -дешся, гл. Привыкнуть, освоиться. Оббулась у хаті.
Позаймати, -ма́ю, -єш, гл.
1) Занять; покрыть (во множествѣ). Позаймали постаті хто на своїй ниві, а хто й на чужому полі за копу. Річко ж моя бистрая, позаймала всі луги.
2) Загнать скотъ (во множествѣ). Усі воли позаймали, кривого лишили.
Помийниця, -ці, ж. 1) Лоханка для помоевъ, помойница. Се ходить віник по винниці, — буде кваша в помийниці. 2) Бранное слово для женщины. жидівська, панська помийниця. Брань для женщины служащей у евреевъ, у господъ. Ум. помийничка.
