Вакарь, -ря, м. Коровій пастухъ.
Відморити Cм. відпорювати.
Ди́мати, -маю, -єш, гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! За циганом, за його сином тра рано встати. мішком димати.
Жалібни́ця, -ці, ж. Сострадательная женщина. І жалібниці, і порадниці образилися, покинули Марусю: нехай же терпить, коли така. Это слово является въ поэзіи обычнымъ эпитетомъ любящей матери или сестры. Братчики роздяглії Кирила Тура, а в Петра аж мороз пійшов по-за шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові, ще й поприкипала до ран. Та батькові й неньці поклоняйся, та моїм же братікам-порадничкам, та моїм же сестрицям-жалібницям. Матері-жалібниці у його не було. Ум. жалібни́чка. До отця, до неньки покланяйся.... до моїх сестричок-жалібничок.
Змагатися, -га́юся, -єшся, гл. Спорить. Не в правді братік кохався, що за сестрицю змагався. Ой добре, добре чуже дитя бить, що ні свариться, ні змагається. Змагались тоді між собою. Змагається з нами, що нема у світі ані добрих людей, ані правди у людей.
Охабитися, -блюся, -бишся, гл.
1) — чогось. Забыть, потерять что-либо, воздерживаться отъ чего-либо.
2) — дома. Остаться дома. Я ся охабив дома.
Підв'язка, -ки, ж. Подвязка. Хоч голий, та в підв'язках.
Розшахвати, -хваю, -єш, гл. Развернуть.
Студениця, -ці, ж. = криниця. Пішла б любка та й принесла ой водиці з студениці.
Троскотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = троскотати.
