Випас, -су, м. Пастбище, подножный кормъ. Випаси добрі.
Зага́дувати, -дую, -єш, сов. в. загада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Задумывать, задумать, затѣвать, затѣять. Загадали козаченьки в похід опівночі. Чого не загадає! І гомонить, і пустує. 2) Приказывать, приказать дѣлать, сдѣлать распоряженіе, заказывать, заказать. Загадай дурному Богу молиться, він і лоб розіб'є. Загадав татарин татарці пару коней сідлати. Хиба я тобі загадав море випити? Загадали йому хорошенько грати, а парубку з дівчиною скакати. Штирі хлопці варти дали, ще й коників загадали. 3) Загадывать, загадать. Загадують, чия (вишня) зацвіте, той житиме рік. загада́ти за́гадку. Предложить, задать загадку. Загадаю загадку, закину за грядку: нехай моя загадка до літа лежить. . Загадаю тобі три загадочки, як угадаєш — до батька пущу.
Заса́пуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. засапатися, -паюся, -єшся, гл. Запихиваться, запыхаться. Втомивсь, засапавсь, спотикався. — Чого ж ти так засапалась? — Я мовчу: не здишусь.
Зви́чно нар. 1) Привычно. 2) Обычно, въ обычаѣ.
Кура 2, -ри, ж. Курица. На Юра сховається в житі кура. Жура кудкудаче. Моя кура жовто-бура, ще й чубок, і на правій ніженьці мотузок. Кури сокочуть, у міх не хочуть. Усі кури на сідалі.
Ме́джи пред. = між.
Позамикувати, -кую, -єш, гл. = позамикати. У мене ворота позамикувані.
Похворіти, -рі́ємо, -єте, гл. Заболѣть (о многихъ). Воли похворіли.
Французький, -а, -е. Французскій. Вірші.... французькі.
Шкурина, -ни, ж. = шкорина. Ум. шкуринка. Такий, мамо, хліб удавсь, — під шкуринку хоч сховайсь.
