Винователь, -ля, м. Обвинитель. Жено, де ж ті винувателі твої?
Відеречко, відерко, -ка, с. Ум. отъ відро.
Гоїння, -ня, с. Залѣчиваніе, заживленіе.
Заті́патися, -паюся, -єшся, гл. Затрепетать, задрожать. Губа затіпалася. У Пороха руки затіпались. Серце затіпалось, немов хто доторкнувся до його. Затіпалось розшматоване тіло Речі Посполитої, як тіпається индик після того, як голова одрубана.
Льос, -су, м. Жребій; судьба; удѣлъ, участь. Єдну шату Христову пошарпали, а о другій кидали льоси. Я в тому невинна, льос тому владає, заказує рідний отець і мати не дає. — На що ж, невдачнице, на льос нарікати? Лучче сказать: нехороший, не можу кохати.
Поєдині нар. Наединѣ. Шо ж він заходивсь корити нас при всіх: лучче б він казав нам поєдині, ніж страмити так.
Скрито нар. Скрытно, тайкомъ. Давно люде християне скрито ся молили.
Тор, -ру, м. Слѣдъ, колея.
Чобіток, -тка, м.
1) Ум. отъ чобіт.
2) Цвѣтокъ на чорноклині.
Шепотатися, -чу́ся, -чешся, гл. = шептатися. Молодиці шепоталися довгенько собі. Шепочеться з калиною о давній годині.