Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вивертень
виверти
вивертіти
вивертом
вивершити
вивершувати
вивести
вививати
вивівати
вивід
вивідати
вивідець
вивідка
вивідувати
вивіз
вивільга
вивірити
вивірка
вивірчувати
вивірчуватися
вивіряти
вивітрювати
вивітрюватися
вивішати
вивішник
вивіщувати
вивіяти
виводини
виводити 1
виводити 2
виводитися
вивождати
вивозити I
вивозити II
вивозитися
виволанка
виволікати
виворот
виворотний
вивороть
виворочати
вивчати
вивчатися
вивчення
вивчити
вив'язати
вив'язувати
вив'язуватися
вив'ялити
вив'ялитися
вигавкати
вигадати
вигадка
вигадливий
вигадливість
вигадниця
вигадочка
вигадування
вигадувати
вигадчиця
вигадько
виганьбити
виганяти 1
виганяти 2
виганятися 1
виганятися 2
вигаптовувати
вигарманувати
вигасати
вигасити
вигаснути
вигатити
вигачувати
вигашувати
вигемблювати
вигибти
вигикнути
вигинати
вигинатися
вигинистий
вигинути
вигівщина
вигіддя
вигідка
вигідливий
вигідний
вигідно
вигін
вигінщина
вигладжувати
вигладжуватися
вигляд
виглядання
виглядати
виглядатися
виглядини
виглядіти
виглядки
виглянути
вигнанець
вигнання
вигнати
вигнивати
вигнітити
вигнічувати
вигноїти
вигнойка
вигноювати
вигнути
виговор
виговорити
виговорювати
виговорюватися
виговоряти
вигода
вигодинитися
вигодинюватися
вигодити
вигодитися
вигодованець
Виловити Cм. виловлювати.
Дуганча́к, -ка́, м. = кисет. Вх. Лем. 412.
Злосопротивний, -а, -е. Враждебный; о вѣтрѣ, волнѣ: противный. Злосопротивна... хвиля вставав, судна козацькі-молодецькі на три масти розбиває. АД. І. 177.
Знавати гл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхав себе не знавали. Макс. (1834), 15.
Капелюшок, -шка, м. Ум. отъ капелюх.
Лю́шенька, -ки, ж. Ум. отъ люшня́.
Маце́нький, -а, -е. = мацінький. Маценьке горнятко. Вх. Зн. 35.
Молоток, -тка, м. Молотокъ. Добре ковадло не боїться молотка. Ном. № 7357. Ум. молото́чок.
Перемовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. перемо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Перезивать, перезвать, переманивать, переманить. Маркев. 69. Ой ти, галочко, перемовочко, перемовила сокола з темного лугу в вишнев сад. Мет. 178. Ой не я ж його перемовила, він сам за мною приїхав. Мет. 18. 2) Промолвить, перекинуться словомъ. Воли б хоть з чоловіком словечко перемовити. МВ. І. 44. 3) Пересказывать, пересказать наново; передразнить. Там люде норовисті: що скажеш, то й перемовлять, а що зробиш, то й перероблять. Грин. III. 482.  
Фокош, -ші, ж. = бункош. Гол. Од. 80.
Нас спонсорують: