Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вивертень
виверти
вивертіти
вивертом
вивершити
вивершувати
вивести
вививати
вивівати
вивід
вивідати
вивідець
вивідка
вивідувати
вивіз
вивільга
вивірити
вивірка
вивірчувати
вивірчуватися
вивіряти
вивітрювати
вивітрюватися
вивішати
вивішник
вивіщувати
вивіяти
виводини
виводити 1
виводити 2
виводитися
вивождати
вивозити I
вивозити II
вивозитися
виволанка
виволікати
виворот
виворотний
вивороть
виворочати
вивчати
вивчатися
вивчення
вивчити
вив'язати
вив'язувати
вив'язуватися
вив'ялити
вив'ялитися
вигавкати
вигадати
вигадка
вигадливий
вигадливість
вигадниця
вигадочка
вигадування
вигадувати
вигадчиця
вигадько
виганьбити
виганяти 1
виганяти 2
виганятися 1
виганятися 2
вигаптовувати
вигарманувати
вигасати
вигасити
вигаснути
вигатити
вигачувати
вигашувати
вигемблювати
вигибти
вигикнути
вигинати
вигинатися
вигинистий
вигинути
вигівщина
вигіддя
вигідка
вигідливий
вигідний
вигідно
вигін
вигінщина
вигладжувати
вигладжуватися
вигляд
виглядання
виглядати
виглядатися
виглядини
виглядіти
виглядки
виглянути
вигнанець
вигнання
вигнати
вигнивати
вигнітити
вигнічувати
вигноїти
вигнойка
вигноювати
вигнути
виговор
виговорити
виговорювати
виговорюватися
виговоряти
вигода
вигодинитися
вигодинюватися
вигодити
вигодитися
вигодованець
Білко, -ка, м. Кличка собакъ бѣлой масти. Грин. І. 33.
Гаталати, -лаю, -єш, гл. Ѣздить, бѣжать вскачь, галопомъ. Оця коняка, аби трохи захотів швидче їхати, зараз гаталає, — ні за що тобі не побіжить тлуса. Подольск. г.
Гультяї́ще, -ща, м. Ув. отъ гультяй.
Досвітча́нка, -ки, ж. Дѣвушка, ходящая на до́світки. Торішньої зіми аж три досвітчанки ходило до нашої баби на попрядки, на досвітки. Васильк. у. Саме глупої ночи пішли ми з підотаманчим досвіток разганять, але на досвітках було тільки чотирі дівчат досвітчанок та й годі. Васильк. у.
Капуснячий, -а, -е. = капусняковий.
Народолю́бець, -бця, м. Любящій народъ; народникъ. К. MX. 33. Українським... народолюбцям забороняли сповіщати рідний край про все, чим би освітилась його темрява. К. ХП. 125.
Недосвідченість, -ности, ж. Неопытность. Желех. Cм. недосвід.
Окадькуватий, -а, -е. Коренастый, плотно сложенный. Він чоловік окадькуватий собі: не високий і не низький, не тоненький і не товстий, а так собі кріпкий. Новомоск. у.
Попуск, -ку, м. Послабленіе, попущеніе — попускати. Дозволять, потворствовать. По що ж ти їм сей попуск попускаєш? К. ХП. 79.
Шкулкий, шкулький, -а, -е. 1) Донимающій. Я ж думала, до що нагайка не шкулка, де ударить, то розсядеться й шкурка. Н. п. Шкулкий вітер. Конст. у. 2) Чувствительный. Шкулке місце.
Нас спонсорують: