Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вільга

Вільга, -ги, ж. 1) Мокрота, влага. 2) пт. иволга. Ум. вільженька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 238.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЛЬГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЛЬГА"
Боярин, -на, м. 1) Бояринъ. 2) Шаферъ (на свадьбѣ). МУЕ. І. 123. 3) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29. Ум. бояронько, боярочко. Чуб. V. 939. Не смутіться та боярочки, що короткі та подарочки. Мил. Св. 39.
Воловик, -ка, м. Воловій пастухъ. Ну, гукнув пан воловикові, тепер запрягай пару волів. Грин. II. 232.
Дзябкани́стий, -а, -е. Пестрый, пѣгій. Вх. Зн. 15.
Зла́яти, злаю, -єш, гл. Обругать. Ти ж мене не збив, не злаяв, догани не дав. Чуб. V. 31.
Навали́ти Cм. навалювати.
Нашеретуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Набраться, найти во множествѣ. Та як нашеретується їх у хату, так чорти його батька! Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Осміхнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = усміхнутися. Жінка глянула на чоловіка, осміхнулась. Рудч. Ск. II. 128.
Остріха, -хи, ж. = острішок 1. Кішка скрізь по-під остріхою на горищі бігає. Грин. II. 286.
Талановито нар. Даровито, талантливо.
Упроситися, -шу́ся, -сишся, гл. Испросить разрѣшеніе войти. Упросились злидні на три дні, та чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1538. Упросивсь до тих людей на ніч. Рудч. Ск. І. 158.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЛЬГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.