Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вощити
вощок
воювання
воювати
воюватися
воювник
воювничий
вояк
вояцький
вояченько
воячка
вп....
вр....
враг
враговий
враждувати
враженний
враженя
вражий
вражча
вразький
врата
времення
врем'я
вс...
всъкня!
вт...
втора
вубратися
вугалля
вугельник
вугілля
вугіль
вугластий
вуглина
вугло
вугловий
вугляр
вуглярка
вуглярня
вуглярство
вугнавець
вугнавка
вугнати
вугноватий
вугнотати
вугол
вуголов
вугор
вугрин
вугроватий
вудвуд
вудвудя
вудила
вудилище
вудило
вудити
вудка
вудкало
вудлище
вудод
вудок
вуж
вужака
вужів
вужівка
вужовий
вузда
вуздечка
вузенький
вузенько
вузити
вузісінький
вузісінько
вузлик
вузлуватий
вузол
вузький
вузько
вузьмина
вуй
вуйко
вуйна
вулень
вулиця
вуличанин
вуличенька
вуличний
вулишний
вулій
вулік
вулонька
вунтувати
вурда
вурдитися
вурдяний
вуркота
вурчати
вус
вусань
вусатий
вусельниця
вуспятки
вуста
вуставка
вустенок
вустілка
вутеня
вутінка
вутка
вутленький
вутлий
вуточка
вутреня
вуть-вуть!
вутюхна
вутя
вутячий
вухань
вухатий
Бервінковий, -а, -е. Относящійся къ барвинку, барвинковый. Ой лежать берви бервінкові. Гол. IV. 437.
Братусин, -на, -не. Принадлежащій братцу.
Ватажка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ватага. 2) = ватаг 1. Рудч. Чп. 101.
Віддати, -ся. Cм. віддавати, -ся.
Габов меж. Восклицаніе гуцульскихъ дровосѣковъ при спусканіи срубленныхъ деревьевъ съ горы внизъ; этимъ восклицаніемъ стоящіе внизу работники даютъ знакъ стоящимъ выше пріостановить спускъ деревьевъ. Cм. кінатов. Шух. I. 180.
Мжи́чка, -ки, ж. = мжаВх. Зн. 35.
Навпа́к, навпаки́, нар. Наоборотъ, напротивъ, въ противную сторону. Дарма, що вкупі ночували, а тілько одно туди, а друге туди, головами навпаки. Г. Барв. 392. Покотила паляницю навпаки сонця. Кв. І. 133. Я дала (хліба), та мабуть паляниці тогді їй забажалось. Воно взяло й кинуло навпаки. Г. Барв. 439.
Неґура, -ри, ж. Густой туманъ въ горахъ. Ранки в полонинах звичайно дуже гарні, але холодні, часто застає неґура — налягає по горах така мрака, що не видно на десять кроків перед собою, а як мрака осідає, то показуються лише найвисші шпилі гір, а під ногами уповите усе немов у сивім морі... вітер зачне колисати тим сивим морем. Шух. І. 209 — 210.
Своєщина, -ни, ж. Свое собственное хозяйство или имущество. Діти роблять на своєщину. Волч. у.
Слизити, -зю́, -зи́ш, гл. 1) Дѣлаться скользкимъ. Шлях слизить після мряки. Канев. у. 2) Течь, сочиться. Cм. слезити. Ота свічка, то хоч би вона тобі слизила, так ані трохи. Канев. у.
Нас спонсорують: