Відміна, -ни, ж. 1) Измѣненіе, перемѣна. 2) Отличіе. У нас на Вкраїні.... не всюди однаково говорять.... не велика, воно, правда, і одміна. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до не? для одміни чорні пришви. 3) Варіантъ. Є ще сім відмін сієї приказки. 4) Выкупъ. «Турчин-турчинойку, не губъ мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст дна мі загинути». Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. 5) Уродливое дитя, больное англійскою болѣзнью. Народъ считаетъ такого ребенка чертенкомъ, которымъ подмѣнили человѣческое дитя. Cм. відмінок. Ум. відмінонька.
Зажениха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. — з ким. Увлечься ухаживаніемъ. З дівчатами заженихався.
Ковбанька, -ки, ж. Ум. отъ ковбаня.
Наживни́й, -а́, -е́ Благопріобрѣтенный. У його земля наживна, а не батьківщина ибо дідівщина.
Нахурувати, -ру́ю, -єш, гл. Нагрузить возы кладью.
Поперетісувати, -сую, -єш, гл. Перетесать (во множествѣ).
Прожирати, -ра́ю, -єш, сов. в. прожерти, -жеру́, -жере́ш, гл. Проглатывать, проглотить; сожирать, сожрать, пожрать. Адам узів в рот та нагадавсі, шьо то Бог заказав, та й лапнувсі за горло, щоби не прожер. Плив по морі, та й го риба з човном прожерла. Царь оддав змієві прожерти свою дочку.
Слідом нар.
1) = слідком. Слідом за дідом.
2) Какъ должно. Треба слідом все робити.
Текти, -течу́, -че́ш, гл. Течь. Тече річка невеличка, схочу-перескочу.
Шпати, шпаю, -єш, гл. Копаться, рыться.