Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вощити
вощок
воювання
воювати
воюватися
воювник
воювничий
вояк
вояцький
вояченько
воячка
вп....
вр....
враг
враговий
враждувати
враженний
враженя
вражий
вражча
вразький
врата
времення
врем'я
вс...
всъкня!
вт...
втора
вубратися
вугалля
вугельник
вугілля
вугіль
вугластий
вуглина
вугло
вугловий
вугляр
вуглярка
вуглярня
вуглярство
вугнавець
вугнавка
вугнати
вугноватий
вугнотати
вугол
вуголов
вугор
вугрин
вугроватий
вудвуд
вудвудя
вудила
вудилище
вудило
вудити
вудка
вудкало
вудлище
вудод
вудок
вуж
вужака
вужів
вужівка
вужовий
вузда
вуздечка
вузенький
вузенько
вузити
вузісінький
вузісінько
вузлик
вузлуватий
вузол
вузький
вузько
вузьмина
вуй
вуйко
вуйна
вулень
вулиця
вуличанин
вуличенька
вуличний
вулишний
вулій
вулік
вулонька
вунтувати
вурда
вурдитися
вурдяний
вуркота
вурчати
вус
вусань
вусатий
вусельниця
вуспятки
вуста
вуставка
вустенок
вустілка
вутеня
вутінка
вутка
вутленький
вутлий
вуточка
вутреня
вуть-вуть!
вутюхна
вутя
вутячий
вухань
вухатий
Бодренно нар. Бодро. Як хто стоїть бодренно, а як хто ласий на сон, то і дріма. Павлогр. у.
Висихати, -хаю, -єш, сов. в. висхнути, и висохти, -хну, -неш, гл. Высыхать, высохнуть. Сохнуть наші яри, висихає наша вода. Левиц. І. 203. Кухоль ходить, переходить, так і висихає. Шевч. 125.
Віддання, -ня, с. 1) Отдача. Шість кабанів чорт мав, бідному чоловікові дав і на вічне віддання пропало. Драг. 7. Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання: 2) Выходъ замужъ. Св. Л. 197. дівчина на відданні. Дѣвушка невѣста, взрослая дѣвушка. У мене ж дочка на відданні Г. Барв. 11. 3) Народный праздникъ 15 января. ХС. І. 74. Чуб. ІІІ. 5. Ум. відданнячко. Маю сестру на відданнячку. Гол. IV. 547.
Віконня, -ня, с. соб. Окна. Преимущ. въ выраженіи: по під віконню. Подъ окнами. по під віконню ходити, миркати. Нищенствовать, выпрашивать подъ окнами милостыню.
Груші́вка, -ки, ж. Сортъ плахти. Черниг. у.
Керманич, -ча, м. Рулевой, кормчій на суднѣ, плотѣ. Шух. І. 37. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Шух. І. 183. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають. Федьк. Пов.
Ремінний, -а, -е. Ременный, сдѣланный изъ ремня, кожаный. Ремінний пояс. Ном. № 2578. Ремінний батіг. Чуб. V. 472.
Середовий, -а́, -е́ 1) Внутренній. Як його побито, приходив хвершал дивитись; так він не признавсь побоїв середових, значить у животі, або в грудіх; тілько й бачив хвершал синяк під плечем та на голові. Екатер. у. (Залюб.). Сало середове. Либонь до сієї комори треба середовий ключ, бо вона запірається з середини. (Залюб.). 2) Средній. 3) Среднихъ лѣтъ.
Сточувати, -чую, -єш, сов. в. сточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Точить, источить. Щоб тебе нориці сточили. Ном. № 13626. 2) Соединять, соединить, связать, сшить. Ці обидві дошки короткі, треба їх сточити. Міусск. окр. 2) Сливать, слить вмѣстѣ оставшееся въ разныхъ посудахъ. 4) сточити брехню. Выдумать небылицу, соврать. Чи брехеньки які сточити, кому імення приложити, то так як раз і додала. Котл. Ен. III. 72.
Чинянка, -ки, ж. Бомба, начиненная порохомъ. Черном.
Нас спонсорують: