Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вощити
вощок
воювання
воювати
воюватися
воювник
воювничий
вояк
вояцький
вояченько
воячка
вп....
вр....
враг
враговий
враждувати
враженний
враженя
вражий
вражча
вразький
врата
времення
врем'я
вс...
всъкня!
вт...
втора
вубратися
вугалля
вугельник
вугілля
вугіль
вугластий
вуглина
вугло
вугловий
вугляр
вуглярка
вуглярня
вуглярство
вугнавець
вугнавка
вугнати
вугноватий
вугнотати
вугол
вуголов
вугор
вугрин
вугроватий
вудвуд
вудвудя
вудила
вудилище
вудило
вудити
вудка
вудкало
вудлище
вудод
вудок
вуж
вужака
вужів
вужівка
вужовий
вузда
вуздечка
вузенький
вузенько
вузити
вузісінький
вузісінько
вузлик
вузлуватий
вузол
вузький
вузько
вузьмина
вуй
вуйко
вуйна
вулень
вулиця
вуличанин
вуличенька
вуличний
вулишний
вулій
вулік
вулонька
вунтувати
вурда
вурдитися
вурдяний
вуркота
вурчати
вус
вусань
вусатий
вусельниця
вуспятки
вуста
вуставка
вустенок
вустілка
вутеня
вутінка
вутка
вутленький
вутлий
вуточка
вутреня
вуть-вуть!
вутюхна
вутя
вутячий
вухань
вухатий
Відміна, -ни, ж. 1) Измѣненіе, перемѣна. 2) Отличіе. У нас на Вкраїні.... не всюди однаково говорять.... не велика, воно, правда, і одміна. О. 1862. І. 70. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до не? для одміни чорні пришви. Ном. № 7334. 3) Варіантъ. Є ще сім відмін сієї приказки. Ном. № 10854. 4) Выкупъ. «Турчин-турчинойку, не губъ мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст дна мі загинути». Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. АД. І. 100. 5) Уродливое дитя, больное англійскою болѣзнью. Чуб. І. 130. Народъ считаетъ такого ребенка чертенкомъ, которымъ подмѣнили человѣческое дитя. Cм. відмінок. КС. 1883. ѴІ. 372. Ум. відмінонька.
Зажениха́тися, -ха́юся, -єшся, гл.з ким. Увлечься ухаживаніемъ. З дівчатами заженихався. Котл. Ен. І. 8.
Ковбанька, -ки, ж. Ум. отъ ковбаня.
Наживни́й, -а́, -е́ Благопріобрѣтенный. У його земля наживна, а не батьківщина ибо дідівщина. Волч. у.
Нахурувати, -ру́ю, -єш, гл. Нагрузить возы кладью.
Поперетісувати, -сую, -єш, гл. Перетесать (во множествѣ).
Прожирати, -ра́ю, -єш, сов. в. прожерти, -жеру́, -жере́ш, гл. Проглатывать, проглотить; сожирать, сожрать, пожрать. Драг. 249. Адам узів в рот та нагадавсі, шьо то Бог заказав, та й лапнувсі за горло, щоби не прожер. Гн. II. 223. Плив по морі, та й го риба з човном прожерла. Гн. І. 48. Царь оддав змієві прожерти свою дочку. Драг. 248.
Слідом нар. 1) = слідком. Слідом за дідом. Ном. № 11837. 2) Какъ должно. Треба слідом все робити. Левч. 56.
Текти, -течу́, -че́ш, гл. Течь. Тече річка невеличка, схочу-перескочу. Чуб. V. 13.
Шпати, шпаю, -єш, гл. Копаться, рыться. Вх. Зн. 83.
Нас спонсорують: