Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вірник

Вірник, -ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. «Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ вірника изъ жидовъ». О. 1862. IX. 43.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРНИК"
Голуб'я́тник, -ка, м. 1) Постройка для голубей, голубятникъ. 2) Родъ коршуна.
Діра́вий, -а, -е. Дырявый. Дірава верета все поле закрила. Ном. стр. 300, № 371. Діравого горшка не наллєш. Ном. № 4756.
Зітха́ння, -ня, с. Вздохъ. Не хлібом я, зітханнями годуюсь. К. Іов. 9.
Колядчаний, -а, -е. Относящійся къ колядкам. Желех.
Лопуши́ння, -ня, с. соб. Кусты, листья лопуху. Желех.
Надува́тися, -ва́юся, -єшся, гл. = надиматися.
Одк.. Cм. отъ відкадити до відкушувати.
Побрудніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться грязнымъ.
Творців, -цева, -ве Принадлежащій творцу. Шейк.
Шестерниця, -ці, ж. = шестерня 1. Ум. шестерни́чка, шестірни́чка. Орет мі плужок четверничкою, жич, Боже, на рік шестірничкою. Гол. II. 17.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.