Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вірник

Вірник, -ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. «Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ вірника изъ жидовъ». О. 1862. IX. 43.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРНИК"
Братова Ii, -ви, ж. соб. Дружная компанія. Братова зібралась та й гуляють. Черк. у. Братовою зібралися собі та й гуляють. Черк. у.
Вішатися, -шаюся, -єшся, гл. Вѣшаться. З тої досади узяв мотузок і пішов вішатися.
Гиково нар. Заикаясь.
Грабі́жка, -ки, ж. = Грабіж 1. Ном. № 12026.
Жертовник, -ка, ж. Жертвенникъ (въ алтарѣ). Черк. у.
Забілі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Забѣлѣть. Забіліли сніги. Чуб. V. 806. День забілів. МВ. (О. 1862. І. 100).
Кулястий, -а, -е. Шаровидный.
Набга́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Многое согнуть, свернуть. 2) Набивать, набить въ большомъ количествѣ; напичкать. Набгав повну кишеню горіхів.
Постишуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Утихнуть, успокоиться (о многихъ). Крик був такий, а тепер постишувалися. Черниг. у.
Скакнути Cм. скакати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.