Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віджартовуватися
віджати I
віджати II
віджахнути
віджахнутися
відживати
відживити
відживіти
відживляти
віджимати
віджинати
віджинатися
віджиріти
віджити
віджобоніти
віджувати
віджухаритися
відзаддя
відзвичаїти
відзвичаювати
відзволити
відзволяти
відзволятися
відземок
відзивати
відзиватися
відзимки
відзіґорний
відзімувати
відзірятися
відзнака
відзначати
відзначатися
відзолити
відзолювати
відзяпити
відібрати
відігнати
відігравати
відіграватися
відіднити
відідрати
відідратися
відізватися
відіймати
відійматися
відійти
відімкнути
відімстити
відімчати
від'їдати
від'їдатися
від'їзд
від'їзджати
від'їздити 1
від'їздити 2
від'їздний
від'їсти
від'їхати
відкадити
відказ
відказати
відказувати
відказуватися
відкалабанити
відкалатати
відкараскатися
відкасник
відкаснутися
відкатувати
відкашлюватися
відквасити
відквашувати
відки
відкид
відкидання
відкидати 1
відкидати 2
відкидатися
відкіль
відкільсь
відклад
відкладаний
відкладання
відкладати
відкладний
відкладувати
відклепати
відкликатися
відклінне
відклінщина
відклонити
відклоняти
відклонятися
відклякнути
відклястися
відкозакувати
відколи
відколишній
відколоти
відколупати
відколуплювати
відколупнути
відколупувати
відколювати
відколядувати
відкопати
відкопилити
відкопування
відкопувати
відкопуватися
відкосити
відкоситися
відкотити
відкочувати 1
відкочувати 2
відкочуватися
відкошувати
відкрадатися
відкраювати
Випити Cм. випивати.
Дриґну́ти. Cм. Дри́ґати.
Заявля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. заяви́ти, -влю́, -виш, гл. Заявлять, заявить, объявлять, объявить. Моя любая дитино, заявляю тобі мою волю. Стор. МПр. 71. Треба, мати, людям заявляти. Чуб. V. 734.
Користь, -ти, ж. 1) Польза, выгода, прибыль. Любив козак три дівчини, та не мав користи. Мет. 108. Іванець для своєї корнети роздуває старе огнище. К. ЧР. 200. 2) Добыча. У тому саду три користи: перша користь — орішечки, друга користь — красні вишеньки. Мет. 340. Не було в лісі жадної корнети. Н. Вол. у. Впарта коза — вовку користь. Ном. № 2630. Ум. кори́стонька, користочка. Ристю, коники, ристю, ми їдемо з користю, ми веземо да хористочку, молодую да невісточку. Грин. III. 491.
Листико́вий, -а, -е. Изъ листьевъ. Їхав козак морковий, коник бураковий, а шепочка з лопуха, кунтуш листиковий. Kolb. І. 144.
Могори́чити, -чу, -чиш, гл. Угощать для какой-нибудь цѣли, располагать въ свою пользу угощеніемъ. Треба прохати сусідів... та ще й могоричити. О. 1862. І. 72. Могоричив, могоричив, поки сказав. Ном.
Насліддя, -дя, с. Наслѣдіе. Таке лукавому насліддя. К. Іов. 45.
Пеняти, -ня́ю, -єш, гл. 1) Пенять. На Бога пеняєш, а сам кульгаєш. Ном. № 88. Хата млинові пеняє. 2) Быть небрежнымъ, неловкимъ. Угор.
Прачик, -ка, м. 1) Ум. отъ прач. 2) Головастикъ. Н. Вол. у.
Рядити, -джу́, -диш, гл. 1) Распоряжаться, давать порядокъ. Чоловік мислить, а Бог рядить. Ном. № 82. Хиба він староста, що рядить у селі. Н. Вол. у. 2) Приводить въ надлежащій видъ, убирать. Дівчині русу косу чешуть, козакові домовину тешуть, а дівчині косу русу рядять, а козака до гробу провадять. Чуб. V. 377. 3) Договаривать, подряжать. Чи не ви рядите під сахаръ? Черк. у. 4) Готовить для чего, кого, опредѣлять для чего, кого. Оце тобі, Миколо, моя дитина: спершу я не рядив її за тебе, та заслужив ти у мене. О. 1862. II. 78.
Нас спонсорують: