Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віджартовуватися
віджати I
віджати II
віджахнути
віджахнутися
відживати
відживити
відживіти
відживляти
віджимати
віджинати
віджинатися
віджиріти
віджити
віджобоніти
віджувати
віджухаритися
відзаддя
відзвичаїти
відзвичаювати
відзволити
відзволяти
відзволятися
відземок
відзивати
відзиватися
відзимки
відзіґорний
відзімувати
відзірятися
відзнака
відзначати
відзначатися
відзолити
відзолювати
відзяпити
відібрати
відігнати
відігравати
відіграватися
відіднити
відідрати
відідратися
відізватися
відіймати
відійматися
відійти
відімкнути
відімстити
відімчати
від'їдати
від'їдатися
від'їзд
від'їзджати
від'їздити 1
від'їздити 2
від'їздний
від'їсти
від'їхати
відкадити
відказ
відказати
відказувати
відказуватися
відкалабанити
відкалатати
відкараскатися
відкасник
відкаснутися
відкатувати
відкашлюватися
відквасити
відквашувати
відки
відкид
відкидання
відкидати 1
відкидати 2
відкидатися
відкіль
відкільсь
відклад
відкладаний
відкладання
відкладати
відкладний
відкладувати
відклепати
відкликатися
відклінне
відклінщина
відклонити
відклоняти
відклонятися
відклякнути
відклястися
відкозакувати
відколи
відколишній
відколоти
відколупати
відколуплювати
відколупнути
відколупувати
відколювати
відколядувати
відкопати
відкопилити
відкопування
відкопувати
відкопуватися
відкосити
відкоситися
відкотити
відкочувати 1
відкочувати 2
відкочуватися
відкошувати
відкрадатися
відкраювати
Висиплятися, -ляюся, -єшся, сов. в. виспатися, -плюся, -пишся, гл. Высыпаться, выспаться. Доки ти висиплятимешся та вилежуватимешся? А в вівторок похмелялася, а в середу висиплялася. Грин. II. 325. Хто як постеле, так і виспиться. Ном. № 7201.
Дого́їти, -го́ю, -їш, гл. Долѣчить, заживить рану, нарывъ и т. п.
Дото́ркуватися, -куюся, -єшся, гл. = доторкатися. Левиц. Пов. 433.
Жура́бки, -ків, м. Шерстяные носки.
Нетямуха, -хи, об. = нетяма 2. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Потирач, -ча, м. Помыкающій кѣмъ. Довелося хазяїну мною руки потирати. Ой потирай, потирану, коли тобі довелося, а я буду коритися, коли мені горе няюся. Н. п. (Г. Барв. 275).
Примочувати, -чую, -єш, сов. в. примочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Примачивать, примочить. Красні русі коси його дочки примочили. Федьк.
Притовкмачити, -чу, -чиш, гл. = притовкти.
Уважання, -ня ср. 1) Обращеніе вниманія. 2)за що. Приниманіе за кого, что..
Устидно нар. Стыдно. Дружці встидно стало. Грин. ІІІ. 507.
Нас спонсорують: