Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вінця

Вінця, -нець, с. мн. 1) Края посуды. 2) Кольцеобразные края въ полуоткрытомъ гончарномъ горнѣ. Вас. 180.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЦЯ"
Бандурний, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ бандурѣ. Бандурна струна. К. Іов. 65.
Дба́лість, -лости, ж. Рачительность, старательность, заботливость.
За́сніт, -ту, м. Головня зерновая, Ureda Segetum. Люде купують жито з заснітом, бо воно дешевше. Ковел. у.
Незодягнутий, -а, -е. Неодѣтый. Мет. 273.
Попригортати, -та́ю, -єш, гл. То-же, что и пригорнути, но во множествѣ.
Пороз'їзжатися, -жаємося, -єтеся, гл. = пороз'їздитися.
Пригравати, -раю, -єш, гл. Аккомпанировать.
Простягання, -ня, с. Протягиваніе. Левиц. І. (Правда, 1868, 431).
Свербота, -ти, ж. Свербежъ. Волч. у.
Снітій, -тія, м. Раст. Uredo segetum. Вх. Пч. I. 13. Cм. засніт.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІНЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.