Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вінувати

Вінувати, -ную, -єш, гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНУВАТИ"
Божіння, -ня, с. Божба. Борз. у. Божіння тобі нічого не поможе. Н. Вол. у.
Вересень, -сня, м. Сентябрь (мѣсяцъ). Желех.
Заполіти́ти, -таю, -єш, гл. Залетать впередъ; забѣгать мысленно впередъ. Чи їстимете... — Ні, ні! — А що ж я вам даю хиба? — Та я знаю що. — А що? — Молоко. — Еге, мовляли! Яблуко даю! — То давайте, їстиму! — То-то! не заполітайте ж ніколи! Канев. у.
Мі́та, -ти, ж. Мѣтка, знакъ.
Надполови́нити Cм. надполовинювати.
Незлагока, -ки Несогласіе, разладъ. Бо ти старий, а я молода, то буде нами незлагода. Грин. III. 419.
Причетник, -ка, м. Участникъ, причастный къ чему человѣкъ. І ти причетник у те діло? Конст. у.
Становище, -ща, с. 1) Положеніе, мѣсто. К. ЦН. 289. 2) Позиція, станъ, лагерь, постъ. Який же ти, Гавриленку, такий дурень уродився, що ти прийшов до становища, да й не перехрестився. Мет. 457. 3) Мѣсто остановки пасомаго скота. Догнали отару до становища. Мир. ХРВ. 40.
Сусел, сусла, м. = суслик 1.
Тучний 1, -а, -е. 1) Жирный. Тучні ягнята. К. Псал. 263. 2) Плодородный. Земля тучна. К. Псал. 239.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІНУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.