Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вінувати

Вінувати, -ную, -єш, гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНУВАТИ"
Виглянути, -ся. Cм. виглядати, -ся.
Ворожий, -а, -е. Вражескій. Засліпив вороже око. К. Псал. 66.
Гекзаметр, -тру, м. Гекзаметръ. Все б гекзаметри плели. Шевч. 664.
Кака, -ки, ж. Дѣтск. 1) Испражненія. 2) Все дурное, нечистое, грязное. О. 1861. VIII. 8.
Лу́шник, -ка, м. = лучник. К. Дз. 179.
Непритульний, -а, -е. Неудобоприложимый.
Пригодитися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Случиться, приключиться.
Стоянок, -нка, м. 1) Ум. отъ стоян. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 22.
Тяги 1, -гів, м. мн. = тягеля. КС. 1882. XII. 511.
Фльокати, -каю, -єш, гл. Клокотать. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІНУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.