Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вінувати

Вінувати, -ную, -єш, гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНУВАТИ"
Биґи збивати = Байдики бити. Желех.
Виголювати, -люю, -єш, сов. в. виголити, -лю, -лиш, гл. Обривать, обрить, выбривать, выбрить. Виголили йому лоб. Стор. II. 81.
Дончи́ця, -ці, ж. Донская козачка.
Дурня́чка, -ки, ж. = дурноха. Желех. Вх. Зн. 16.
Заклина́ч, -ча, м. Заклинатель.  
Окривджати, -джа́ю, -єш, сов. в. окривдити, -джу, -диш, гл. Обижать, обидѣть. Я їй дав усі гроші, а вона мені не дала усього хліба, за що ж вона мене окривджає? Н. Вол. у.
Опирь II, нар. = опір. Племінник опирь став, затявся. Мкр. Н. 10.
Покута, -ти, ж. 1) Покаяніе. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи? ЗОЮР. І. 130.
Риндач, -ча, м. Волъ съ кудрявой шерстью на лбу. Александров. у. Cм. ринґач.
Шротівниця, -ці, ж. Дробовница.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІНУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.