Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вінчанка

Вінчанка, -ки, ж. = вінчання. Вх. Уг. 231.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЧАНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЧАНКА"
Дорозумі́тися, -мі́юся, -єшся, гл. Додуматься, сообразить, догадаться. Дещо. 32. Дорозумівся і я як зробить. Черк. у.
Заграни́чити, -чу, -чиш, гл. Опредѣлить, указать границу.
Кардинал, -ла, м. Кардиналъ. Як тая Ченчіо колись убили батька — кардинала. Шевч. 335.  
Кривулястий, -а, -е. Зигзагообразный. кривуляста плахта. Плахта съ узоромъ въ видѣ кривулі. КС. 1893. XII. 448.
Лу́снути Cм. лускати.
Намасти́ти, -ся. Cм. намащувати, -ся.
Начепити, -ся. Cм. начіплювати, -ся.
Правно нар. Законно.
Слідкувати, -ку́ю, -єш, гл. Идти вслѣдъ, слѣдовать. Ми слідком за нею слідкували. МВ. ІІ. 45.
Чикати, -каю, -єш, гл. 1) Рѣзать ножемъ, ножницами. 2) О птицахъ: чирикать, стрекотить. Сорока чикат. Вх. Лем. 482.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІНЧАНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.