Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

випшоно
вип'ясти
вир
вираз
виразка
виразний
виразність
виразно
виразок
вирай
виралити
виратовувати
вираховувати
вирачкувати
вирачкуватися
вирва
вирвання
вирвати
вирвихвіcт
вирган
вирезуб
виректи
вирецептувати
виречи
виривати I
виривати II
вириватися
виригання
виригати
вирикувати
виринати
вирипати
вирискатися
вирити 1
вирити 2
вирихтувати
виріб
вирівнювати
вирівнюватися
вирід
вирідний
виріжок
вирізати
вирізка
вирізнити
вирізняти
вирізнятися
вирізування
вирізувати
вирізуватися
вирій
вирікати
вирікатися
виріст
вирлатий
вирлач
вирло
вирлоокий
вирнути
виробити
виробка
виробління
вироблювати
виробляння
виробляти
вироблятися
вироб'яки
виродитися
виродок
вирозуміти
вирозумітися
вироїтися
вирок
виростати
виросток
вирощати
вироюватися
вирубати
вирубувати
вируговувати
виручати
вирушити
вирядити
вирядка
виряжати
виряжатися
вирятовувати
вирятуватися
вирячити
вирячкуватий
вирячувати
виса
висаджувати
висадок
висажувати
висапати
висапатися
висапувати
висварити
висваритися
висватати
висватувати
висвиснути
висвистати
висвистувати
висвищака
висвідчати
висвідчення
висвітити
висвічувати
висвічуватися
висвободити
висвятити
висвячення
висвячувати
висвячуватися
виселити
виселяти
виселятися
висерка
Безпечен, -чна, -не Кратк. форма отъ безпечний. Безпечен про небезпеку бував. К. Байк. 99.
Вислозадий, -а, -е. О рогатомъ скотѣ: съ такой задней частью спины, которая опускается внизъ. Волч. у.
Запреща́тися, -ща́юся, -єшся, сов. в. запрети́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Отрекаться, отречься. Оддай три карбованці! Так він запретивсь: ні, каже, я не брав та й годі! Харьк.
Зволіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. зволокти́, -лочу́, -че́ш, гл. Стягивать, стянуть, совлекать, совлечь. Зволік дошки ув їдне місце.
Нездібність, -ности, ж. Неспособность. Желех.
Потекти, -течу́, -че́ш, гл. Потечь. Чуб. V. 434. Ріки... потечуть. Єв. І. VII. 38.
Пролуб, -бу, м. = ополонка. Скочив в пролуб, але більше того не робив, бо дуже го студінь проняла. МУЕ. ІІІ. 54.
Розібрати, -ся. Cм. розбірати, -ся.
Сторожити, -жу, -жи́ш, гл. Стеречь, сторожить. Та біжить з дому Кильяна сторожить дядька Купріяна. Чуб. V. 1100.
Уже нар. Уже, ужъ. Іди зіма до Бучина, бо вже ти нам докучила. Ном. № 622. Така вже вдача собача. Ном. № 2941. А вже ж! Конечно. А повінчаємось у неділю? — А вже ж. Шевч. 504. А що вже. Что же касается до. А що вже Василько — тихий, сумний. МВ. ІІ. 8. То вже ж. И вотъ. То вже ж Хмельницький до козаків приїзжає, словами промовляє. Макс. То вже ж один козак лугом біжить, коли дивиться на кущ, аж кущ дріжить. Макс.
Нас спонсорують: