Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

випшоно
вип'ясти
вир
вираз
виразка
виразний
виразність
виразно
виразок
вирай
виралити
виратовувати
вираховувати
вирачкувати
вирачкуватися
вирва
вирвання
вирвати
вирвихвіcт
вирган
вирезуб
виректи
вирецептувати
виречи
виривати I
виривати II
вириватися
виригання
виригати
вирикувати
виринати
вирипати
вирискатися
вирити 1
вирити 2
вирихтувати
виріб
вирівнювати
вирівнюватися
вирід
вирідний
виріжок
вирізати
вирізка
вирізнити
вирізняти
вирізнятися
вирізування
вирізувати
вирізуватися
вирій
вирікати
вирікатися
виріст
вирлатий
вирлач
вирло
вирлоокий
вирнути
виробити
виробка
виробління
вироблювати
виробляння
виробляти
вироблятися
вироб'яки
виродитися
виродок
вирозуміти
вирозумітися
вироїтися
вирок
виростати
виросток
вирощати
вироюватися
вирубати
вирубувати
вируговувати
виручати
вирушити
вирядити
вирядка
виряжати
виряжатися
вирятовувати
вирятуватися
вирячити
вирячкуватий
вирячувати
виса
висаджувати
висадок
висажувати
висапати
висапатися
висапувати
висварити
висваритися
висватати
висватувати
висвиснути
висвистати
висвистувати
висвищака
висвідчати
висвідчення
висвітити
висвічувати
висвічуватися
висвободити
висвятити
висвячення
висвячувати
висвячуватися
виселити
виселяти
виселятися
висерка
Ворітниця, -ці, ж. 1) Доска въ воротной створѣ. Cм. ворота. Дойшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. О. 1862. I. 35. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці! АД. І. 41. 2) глуха ворітниця. Столбъ, къ которому привязаны ворота. Мнж. 135.
Задля пред. Ради, для. Виросте на йому щасливиш доля задля людей. Стор. МПр. 49. Це вона мене задля того й привела, щоб іззісти у своїй норі. Рудч. Ск. II. 20. Задля його звертають каравани. К. Іов. 14.
Запо́мин, -ну, м. Забвеніе. Усе запомином і нетямом окрилось. К. МБ. II. 130. в запо́мин пусти́ти. Забыть. К. Дз. 154.
Квок II, -ка, м. Въ сказкѣ: крестьянинъ, который брался высиживать цыплятъ. Мнж. 117.
Поболювати, -люю, -єш, гл. Побаливать. Палец поболює мє. Вх. Зн. 50.
Промінне, -ного, с. То, что берется за размѣнъ.
Свячене, -ного, с. Освященное во время Пасхи. Чуб. III. 22.
Селянин, -на, м. Поселянинъ, крестьянинъ. Ой задумав селянин міщаночку брати, вона йому одказала: «не вмію я жати». Чуб. V. 685.
Стігло, -ла, с. Мѣсто отдыха, стоянки стада скота, стойло. Женемо ми скотину з лісу на стігло. Грин. II. 14 2. Cм. тирло.
Трийчи числ. = тричи. Трийчи відречешся. Єв. Л. XXII. 34.
Нас спонсорують: