Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

випшоно
вип'ясти
вир
вираз
виразка
виразний
виразність
виразно
виразок
вирай
виралити
виратовувати
вираховувати
вирачкувати
вирачкуватися
вирва
вирвання
вирвати
вирвихвіcт
вирган
вирезуб
виректи
вирецептувати
виречи
виривати I
виривати II
вириватися
виригання
виригати
вирикувати
виринати
вирипати
вирискатися
вирити 1
вирити 2
вирихтувати
виріб
вирівнювати
вирівнюватися
вирід
вирідний
виріжок
вирізати
вирізка
вирізнити
вирізняти
вирізнятися
вирізування
вирізувати
вирізуватися
вирій
вирікати
вирікатися
виріст
вирлатий
вирлач
вирло
вирлоокий
вирнути
виробити
виробка
виробління
вироблювати
виробляння
виробляти
вироблятися
вироб'яки
виродитися
виродок
вирозуміти
вирозумітися
вироїтися
вирок
виростати
виросток
вирощати
вироюватися
вирубати
вирубувати
вируговувати
виручати
вирушити
вирядити
вирядка
виряжати
виряжатися
вирятовувати
вирятуватися
вирячити
вирячкуватий
вирячувати
виса
висаджувати
висадок
висажувати
висапати
висапатися
висапувати
висварити
висваритися
висватати
висватувати
висвиснути
висвистати
висвистувати
висвищака
висвідчати
висвідчення
висвітити
висвічувати
висвічуватися
висвободити
висвятити
висвячення
висвячувати
висвячуватися
виселити
виселяти
виселятися
висерка
Будячок, -чка, м. Ум. отъ будяк.
Віленко, -ка, с. Ум. отъ вільце.
Гінний, -а, -е. Свободный, вольный. Угор.
Моркови́ння, -ня, с. Морковная ботва.
Невук, -ка, м. = неук 1 и 2. Мнж. 58.
Огидливість, -вости, ж. = огидність. Дмитренко з огидливостю глянув на останніх масних. Мир. ХРВ. 374.
Одягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. одягтися, -гнуся, -нешся, гл. Одѣваться, одѣться. Одягаєшся як попів челядник. Ном. стр. 218. Один чоловік одягавсь у кармазин. Єв. Л. VI. 19.
Постіл, -тола, м. 1) Родъ обуви, кожаный лапоть. Чуб. VII. 419. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Н. п. (О. 1861. II. Объясн. слов.). 6) Въ другихъ мѣстностяхъ такъ называется и лапоть изъ лыка, также изъ лозы, вербы. КС. 1893. V. 280. О. 1861. X. 127. На козакові постоли в'язові. АД. І. 168. Куди ти вбрався на стіл з постолами? Ном. № 2840. Нахилилася під стіл, найшла чобіт і постіл; слава Богу, що найшла, убулася та й пішла. Чуб. V. 216. постоло́м добро́ возять, носять, — обычное шуточное окончаніе сказокъ. Оце ж і вся (казка), — живуть і хліб жують, і постолом добро, возять. ЗОЮР. II. 12. 2) Металлическая обивка на концѣ чего либо, напр. песта въ толчеѣ. (Шух. І. 161, 162), деревянной лопатки (Шух. І. 164), конца ружейнаго приклада. (Шух. I. 229). 3) Металлическая обивка дна углубленія толчеи, въ которое падаетъ пестъ. Шух. І. 104. Cм. ступа 3. 4) Часть плуга = леміш. Шух. І. 165. 5) Подножка въ токарномъ станкѣ. Шух. 1. 305, 306. Cм. токарня. 6) Названіе вола съ широкими копытами. КС. 1893. VII. 47. Ум. постоле́ць, постолик. Ув. постоли́ще. Чуб. III. 158. Вербові постолища. Грин. III. 98.
Сильне нар. Сильно, весьма, очень. Туди ішла стара мати — сильне плаче і ридає. Макс. Той чоловік був сильне багатий. Рудч. Ск. Під ним кониченько, під ним вороненький, сильне дужий. Чуб. Церква давня сильне. МВ. І. Ум. сильненько, сильнесенько. Тяжко зітхнула, сильненько заплакала. Чуб. III. 119. Став сильнесенько кричати. Чуб. V. 436.
Улогий, -а, -е. Ровный, плоскій безъ возвышеній. Улоге поле. Улоге землище. уло́га гора. Гора съ некрутымъ подъемомъ. Вх. Зн. 73.
Нас спонсорують: