Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виплакати
виплакатися
виплат
виплатити
виплачувати
виплачуватися
виплекати
виплескати
виплеснути
виплести
виплив
випливати
виплигнути
виплигом
виплинути 2
виплисти
випліндрувати
випліскувати
випліскуватися
виплітати
виплітка
виплітувати
виплоджувати
виплоджуватися
виплодок
виплутати
виплутувати
виплутуватися
випльовувати
виплюндрувати
виплюнути
виплюснути
випнути
виповзати
виповідати
виповідатися
виповнити
виповнювати
виповняти
виповнятися
виповчитися
випогоджуватися
випозивати
випозичити
випозіхатися
виполіскувати
виполонити
виполоскати
виполоски
виполоти
виполоч
виполювати 1
виполювати 2
випоминати
випорожнити
випорожні
випорожняти
випорожнятися
випороти
випорснути
випорток
випорхати
випорювати
випосажити
випостувати
випочити
виправа
виправдати
виправдатися
виправдити
виправдувати
виправдуватися
виправити
виправляти
виправлятися
випрасувати
випрати
випрацювати
виприскати
виприщити
випрівати
випробовувати
випроваджати
випроваджувати
випровожати
випродати
випродувати
випросити
випростати
випростувати
випростуватися
випрохати
випрохувати
випрохуватися
випрошувати
випрошуватися
випруджувати
випручати
випручувати
випручуватися
випрягати
випрягатися
випрядати
випряжний
випрямити
випрямляти
випрямлятися
випрясти
випрятати
випсякувати
випурнати
випурхнути
випускати
випуст
випустити
випустіти
випустом
випханець
випхати
випхнути
Балок, -лка, м. Ум. отъ бал.
Заводі́йка, -ки, м. Зачинщикъ. Васильк. у.
За́кіль нар. Пока. Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде. Мет. 37. Я в школі аж у трьох дяків учивсь, закіль навчивсь читання да писання. К. Дз. 232.
Притриматися Cм. притримуватися.
Прямісінько нар. Совершенно прямо, прямехонько. Та так прямісінько й біжить до бідного ягняти. Гліб. Прямісінько додому. Мир. Пов. І. 142.
Роздівати, -ва́ю, -єш, сов. в. роздіти, -діну, -неш, гл. Раздѣвать, раздѣть. Велить мені розувать, роздівать. Чуб. V. 592.
Смеречнюк, -ка, м. пт. Fringilla (Pinicola) enucleator. Вх. Пч. II. 11.
Тамадиль нар. = туди. Вх. Уг. 270.
Управляти, -ляю, -єш, сов. в. управити, -влю, -виш, гл. 1) Вставлять, вставить, вдѣлать. Вподовж стіни управлена.... рулка. Мнж. 134. 2) Покончить, сдѣлать, убрать. Коситься легко.... за день і управили ті п'ятдесят, чи шо, десятин. Мнж. 127. 3)до чого, у що́. Обучать, обучить чему. Наші хлібороби не дуже квапляться дітей своїх у ремество вправляти. К. (О. 1861. І. 313).
Храпавий I, -а, -е. = рапавий. Желех.
Нас спонсорують: