Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

варко
варкось
вармія
варнак
варня
варнякати
варнячити
варовий
варовня
варстат
варт
варта
вартарка
вартарня
вартати
вартий
вартівник
вартість
вартний
вартник
вартно
варто
вартовий
вартовик
вартовничий
вартонька
вартування
вартувати
вартунок
варувати
варуватися
варудити
варунок
варцаба
варш
варьоха
варя
варяг
варяга
варяниця
варянка
васаг
васильок
васький
вата
ватаг
ватага
ватагування
ватагувати
ватажжя
ватажити
ватажитися
ватажка
ватажко
ватажкувати
ватажний
ватажник
ватажникувати
ватажок
ватерка
ваторник
ваторопка
ваторопко
ватра
ватрак
ватралька
ватрище
ватріти
ватроль
ватувати
ватуйка
ватуйник
ватуйча
ватуля
вахлай
вахмайстер
ваць! вацю!
вацюкати
ваш
вашенець
вашеський
вашець
вашецький
вб...
вд...
вдівець
вдівонька
вдівочка
вдова
вдовенко
вдовець
вдовецький
вдовин
вдовицький
вдовиця
вдовиченко
вдовівна
вдовіти
вдовки
вдовування
вдовувати
ве!
вевекати
вевірка
вевюрка
вегля
веґеря
ведмеденя
ведмедик
ведмедина
ведмедиха
ведмедиця
ведмедка
ведмедник
ведмедча
ведмедчук
ведмедько
ведмедюк
ведмедяка
ведмедячий
Багнітувати, -ту́ю, -єш, гл. = багнити. Кіев.
Біхреса, -си (м.?) Родъ бѣса, живущаго въ лѣсу и похожаго на мужика въ красной шапкѣ. Вх. Лем. 392.
Бот, -та, м. Сапогъ съ короткимъ голенищемъ. Боти сап'янові несе, на його козацькі ноги надіє. ЗОЮР. І. 207. Та на козаку боти, та на козаку нові та німецької роботи. Грин. ІІІ. 286. Ум. ботик.
Виновий 1, -а, -е. Пиковый.
Мандрі́вка, -ки, ж. Странствіе; путешествіе. Заберу дітей я та піду в мандрівку. Мет. 243. Ум. мандрівочка. Як узяв милий милу да за білу ручку да повів її да в мандрівочку. Грин. III. 263. А нашому Василечку мандрівочка пахне. Мет. 300.
Окладати, -даю, -єш, гл. = обкладати. Труну дорогими сукнами окладали. Макс. 2) Бить. Виломив сі, витесав бучок відзніковий, як прийшов до хати дяки окладати. Чуб. V. 675. Ребра києм окладати. К. ЦН. І. 173.
Попробуркувати, -кую, -єш, гл. Пробудить (многихъ). Насилу дітей попробуркував.
Порозлазитися, -зимося, -зитеся, гл. Разлѣзться (о многихъ). Отак же, не накрила раки, а вони й порозлазилися по всій хаті. Васильк. у.
Хабалиця, -ці, ж. Кокетка, охотница до любовныхъ шашней, наложница. Чоловік мав лиху жінку хабалицю, що знюхалася з паном. Гн. II. 166.
Хараман, -на, м. Обманщикъ. Вх. Зн. 76. ЕЗ. V. 151. гнути харамани. Дурачить. ЕЗ. V. 151.
Нас спонсорують: