Бунтувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Бунтовать, бунтоваться. Не бунтуйте проти його, тяжко-важко покарає.
2) Бунтовать, возмущать. Бунтує народ.
Вудод, -да, м. = вудвуд.
Гіржати, -жу, -жиш, гл. = іржати.
Їмельга, -ги, ж. Камышъ съ травою.
Отут нар. = oттут. Ум. отутеньки, отутечки. Отутеньки ставатимем. Ось зараз були отутечки.
Перевесниця, -ці, ж. Сверстница, ровесница. Обидві вони були перевесниці.
Підхождати, -да́ю, -єш, гл. = підходити. Тогді то жид-рандар стиха підхождає.
Псувати, псую́, -єш, гл.
1) Портить. Хоть займає, не займає, нехай не цілує, нехай мого біленького личенька не жує.
2) Бранить, поносить.
Шкирготати, -гочу, -чеш, гл. = скреготати. Шкиргоче сорока.
Шутий, -а, -е. Не имѣющій одной изъ обыкновенныхъ принадлежностей. а) Безрогій, также съ малыми рогами. «Нема такого діла, щоб я не зробив!» — «А налигай шутого вола за роги.» — «Еге, коли ні за що налигача зачепити.» б) Безухій, безхвостый. шутий собака (безухій); шута корова (безъ хвоста); шутий цап — козелъ безъ бороды. в) — чоловік. Безухій или лишившійся волосъ на головѣ человѣкъ. г) — та цибуля. Лукъ безъ луковицы. Шута цибуля: одні пера, а головки нема. е) шута шия. Обнаженная, не прикрытая воротникомъ шея. У дівчини шута шия. ж) Узоры въ вышивкахъ также называются шуті: особый родъ, отличающійся отъ иного рода, называемаго ріжкаті.
