Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відмінювати
відміняти
відмінятися
відмірати
відмірювати
відмітати
відмітити
відмітний
відмічати
відмова
відмовити
відмовка
відмовляння
відмовляти
відмовлятися
відмовний
відмогтися
відмока
відмокати
відмолити
відмолодикувати
відмолодити
відмолодіти
відмоложуватися
відмолоти
відмолочувати
відмолювати
відмолюватися
відморгувати
відморити
відморожувати
відморювати
відмотати
відмотувати
відмочити
відмочувати
відмуровувати
відмуровуватися
відм'ялити
віднаджувати
віднадитися
віднайти
віднаходити
віднаходитися
віднести
відник
віднині
відниха
відниця
відничок
віднімати
віднова
відновити
відновляти
відновлятися
відновок
віднога
відножина
відносити
відняти
відо
відо.... слова
відокромитися
відокромлюватися
відом
відомий
відомісінький
відомість
відомо
відор
відорати
відорювати
відотіль
відпадати
відпалина
відпалитися
відпалюватися
відпанувати
відпарити
відпаріти
відпарь
відпарювати
відпасати
відпасатися
відпасти
відпасувати
відпасуватися
відпаювати
відпекатися
відпекуватися
відперти
відперти 2
відпечатати
відпечатувати
відпивати
відпиватися
відпинати
відпирськатися
відпирськуватися
відпис
відписати
відписувати
відпитати
відпити
відпитувати
відпихати
відпірати I
відпірати II
відпіратися I
відпіратися II
відпірка
відпірчити
відпічнути
відплазувати
відплакати
відплата
відплатити
відплачувати
відплив
відпливати
Дими́нець, -нця,, м. = Димарь. Вх. Зн. 15. въ паху, подъ мышками. Камен. у. См. Дімениця.
Забунтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Взбунтоваться. На Господа вони забунтували. К. Пс. з.
Загівля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. загові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Заговляться, заговѣться.
Оглобельний, -а, -е. = голобельний. Оглобельна аж брикає. Котл. Ен. І. 28.
Перетрясатися, -саюся, -єшся, сов. в. перетрястися, -суся, -сешся, гл. 1) Трястись, перетрястись въ переѣздѣ и перевозкѣ, перевезтись съ имуществомъ. О. Яким як почув, що архирей обіцяв ха, то й не став перетрясатись; а що перевіз — тут було, а решта й на тій парафії. Св. Л. 191. 2) Только сов. в. Надрожаться отъ холода, передрогнуть. Ой коли б ти, мати, знала, яке лихо в дорозі, що перетрясешся на лютім морозі. Грин. III. 562.
Поклясти, -кляну и -клену, -не́ш, гл. Поклясть, проклясть. Мене, молоду, кожен поклене. Чуб. V. 747.
Праведник, -ка, м. Праведникъ. Бог любить праведника, а чорт ябедника. Ном. № 8073. Господь його між праведники прийме. К. ЦН. 237.  
Рішатися, -шаюся, -єшся, сов. в. ріши́тися, -шу́ся, -шишся, гл. 1) Лишаться, лишиться. Шляхтич за гонор вуха рішивсь. Ном. № 4211. За більшим поженись, то й того рішись. Ном. № 4829. Оксано! жалко мені тебе рішатись. Кв. І. 226. ума рішитися. Сойти съ ума. МВ. (О. 1862. І. 103). душі рішитися. Потерять жизнь 2) Уславливаться, условиться, уговориться. З попом же ти уже рішився? Багацько він з тебе злупив? (за вінчання). Алв. 16.
Чіхратися, -ра́юся, -єшся, гл. = чухатися. Кінь.... розчав ся чіхрати у тоту яблонь. Драг. 263.
Шпарити, -рю, -риш, гл. 1) Обваривать кипяткомъ. 2) Бить, колотить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. Стор. МПр. 45.
Нас спонсорують: