Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відмінювати
відміняти
відмінятися
відмірати
відмірювати
відмітати
відмітити
відмітний
відмічати
відмова
відмовити
відмовка
відмовляння
відмовляти
відмовлятися
відмовний
відмогтися
відмока
відмокати
відмолити
відмолодикувати
відмолодити
відмолодіти
відмоложуватися
відмолоти
відмолочувати
відмолювати
відмолюватися
відморгувати
відморити
відморожувати
відморювати
відмотати
відмотувати
відмочити
відмочувати
відмуровувати
відмуровуватися
відм'ялити
віднаджувати
віднадитися
віднайти
віднаходити
віднаходитися
віднести
відник
віднині
відниха
відниця
відничок
віднімати
віднова
відновити
відновляти
відновлятися
відновок
віднога
відножина
відносити
відняти
відо
відо.... слова
відокромитися
відокромлюватися
відом
відомий
відомісінький
відомість
відомо
відор
відорати
відорювати
відотіль
відпадати
відпалина
відпалитися
відпалюватися
відпанувати
відпарити
відпаріти
відпарь
відпарювати
відпасати
відпасатися
відпасти
відпасувати
відпасуватися
відпаювати
відпекатися
відпекуватися
відперти
відперти 2
відпечатати
відпечатувати
відпивати
відпиватися
відпинати
відпирськатися
відпирськуватися
відпис
відписати
відписувати
відпитати
відпити
відпитувати
відпихати
відпірати I
відпірати II
відпіратися I
відпіратися II
відпірка
відпірчити
відпічнути
відплазувати
відплакати
відплата
відплатити
відплачувати
відплив
відпливати
Вибути Cм. вибувати.
Гу́ля, -лі, ж. 1) Дѣтск. голубь. О. 1861. ѴІІІ. 8. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... ХС. II. 195. 2) = Сич. Вх. Лем. 406. 3) = Ґуля.
Зашуборта́ти, -рчу́, -ти́ш, гл. Зашумѣть, застучать. Вх. Зн. 20.
Зе́мство, -ва, с. Земство.
Коров'яр, -ра, м. Пастухъ коровъ. Вх. Лем. 427.
Належи́тий, -а, -е. = належний. в належи́ту годи́ну. Въ надлежащее, въ условленное время.
Підлабузнюватися, -нююся, -єшся, сов. в. підлабузнитися, -нюся, -нишся, гл. Подольщаться, подольститься, приволокнуться. Підлабувзнивсь до горлиці горобець наче справді запорожський молодець. Гліб.
Порозмітати, -та́ю, -єш, гл. Размести (во множествѣ).
Посідлати, -ла́ю, -єш, гл. Осѣдлать (многихъ). Уже козаки коней посідлали і посідлали, і поїхали. Чуб. Посідлайте коні воронії. АД. І. 124. У нас коники посідлані стояли. Мил. Св. 42.
Хорбак, -ка, м. 1) Худородный человѣкъ. Желех. 2) = хробак. Желех.
Нас спонсорують: