Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віз

Віз, воза, м. 1) Возъ, телѣга. Род. мн. віз и возів. Чуб. VII. 401. Части воза: снасть, ящик, колеса, голоблі или війя съ ярмом (Cм. все это Рудч. Чп. 249—250). Треба, як п'ятого колеса до воза. Ном. 9811. Привезено сіна тридцять віз. Екатер. у. віз літерняк. Cм. літерняк. 2) Созвѣздіе Большой Медвѣдицы. Грин. І. 1. Мнж. 148. Віз на небі вниз повертавсь. Котл. Ен. VI. 20. Глянув на зорі, аж Віз уже докочується геть-геть. Кв. 3) Родъ карточной игры: свои козыри. КС. 1887. VI. 465. підвезти воза, візка. Поддѣть, сдѣлать неожиданную непріятность. Ум. візок, возик, візочок, возичок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЗ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЗ"
Відригатися, -гаюся, -єшся, сов. в. відригнутися, -нуся, -нешся, гл. Отрыгиваться, отрыгнуться. Так хтось згадав, що вчорашній борщ відригнувся. Ном. № 369.
Да́вність, -ности, ж. 1) Давность. Давність земська. Л. Ст. 2) = Давнина. Не задавить тому серця, чий рід з давности ведеться. К. Досв. 112.
Запсува́ти, -сую́, -єш, гл. = зопсувати. Мет. 373. Старий віл ніколи борозни не запсує. Ном. № 8919.
Знакомитий, -а, -е. Примѣчательный, достопримѣчательный, примѣтный, извѣстный. Це знакомитий буде стовпець, бо сучків дуже багато. Черниг. г. Це свита знакомита. Н. Вол. у. Сусіди, сусідоньки, не бачили моєї жінки? Моя жінка знакомита: підтикана ззаду свита, на ніжку налягає, ще й на плечах горбок має. Ном. № 9116. Прийми (Гомере) нас під свою опеку знакомиту. К. ХП. 70. Був альфа і омега знакомитого товариства святих братів Кирила і Неводі я. К. ХП. 11.
Кримкуватий, -а, -е. Лепрозный? Прокаженный? У них батько був кримкуватий та й вони такі. Екатеринодаръ ( Залюбовск.).
Погонець, -нця, м. 1) = погонич 2. Г. Барв. 18. Був в погонцях за Дунаєм. Мкр. Н. 2) Погонщикъ, посланный за кѣмъ въ погоню. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37.
Пошанівок, -вку, м. 1) = пошанівка. Як у пошанівку, то рукавиць цих з вас стане на три роки. Н. Вол. у. Та цею бочкою можна возити років з вісім, а в добрий пошанівок, то й на десять стане. Брацл. у. 2) Уваженіе. Жиш одна душа у неї мала й ласку і пошанівок. Федьк.
Читач, -ча, м. Читатель. К. ЧР. 100.
Чужинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ чужина. 2) Чужое. На чужинку ласі. Рудч. Ск. II. 164.
Шумка, -ки, ж. 1) Родъ пѣсни веселаго характера. Хлопці шумки заспівали, старші казку кажуть. Федьк. І. 26. 2) Родъ танца.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЗ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.