Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вінчання

Вінчання, -ня, с. Вѣнчаніе. Май має, коса грає, од вінчанім йдучи. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЧАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЧАННЯ"
Вицвічити, -чу, -чиш, гл. Проучить; высѣчь.
Відборчик, -ка, м. Столярн.: отборный стругъ. Радомысльс. у.
Вустенок, -нка, м. Въ рыболовной вершѣ меньшій конусъ, входящій въ большій. Мнж. 177. Cм. устенок.
Долічи́ти, -ся. Cм. долічувати, -ся.
Наси́лу, нар. Съ трудомъ, едва. Насилу десять чоловік його подужали. Стор. Насилу ноги волочу. Мет. 167.
Пійниця, -ці, ж. Участники свадьбы, отправляемые отъ жениха за невѣстой. Kolb. І. 305.
Повертом нар. Возвращаясь, на обратномъ пути.
Погрібний, -а, -е. = погребний.
Тем'яжити, -зку, -жиш, гл. Угнетать, держать долго въ принужденіи. Тем'яжив нас мало не цілий день мировий на сході, все щоб на розмір пристали, а ми не хтіли. Н. Волын. г.
Шелеснатий, -а, -е. Густолиственный и потому многошумный. Ясень шелеснатий. Гол. IV. 511.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІНЧАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.