Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волок
волока
волокита
волокінник
волокниця
волокно
волокнуватий
волокнуватіти
волоком
волокти
волоктися
волокуша
волонтирь
волонцюгувати
волонько
волоочок
волос
волосення
волосина
волоситися
волосінка
волосінь
волосне
волосний I
волосний II
волосний III
волосник
волосниця
волоснуватися
волосня
волосовий
волосожар
волосок
волосся
волость
волосувати
волоський
волосяний
волосяниця
волосянки
волот
волота
волотистий
волоття
волох
волохатий
волохатість
волохатіти
волохач
волоцюга
волочаний
волочба
волочебник
волочини
волочити
волочитися
волочище
волочище 2
волочільне
волочільник
волочінник
волочіння
волочка
волочок
волошечка
волошин
волошка
вольний
вольний 2
вольність
вольно
вольнувати
вольовач
воля
воляка
воляр
волячий
вомісто
вомпити
вон
вона
вонечник
вонка
вонливий
воно
вонпити
вонючий
вонючка
воняти
воратися
ворга
ворик
ворина
воріг
воріженько
ворін
воріння
ворітенька
ворітка
ворітний
ворітниця
ворітонька
воріття 1
воріття 2
ворітця
воріх
ворішина
воріщинка
ворка
воркін
воркіт
воркітня
воркнути
воркота
воркотання
воркотати
воркотливий
воркотня
воркотун
воркотуха
Вікопомність, -ности, ж. Незабвенность, достопамятность.
Горди́ня, -ні, ж. 1) Гордость, чванливость. Як з мужика пан, то і гординя. Ном. № 1267. 2) Гордость, то, чѣмъ можно гордиться. Волики мої круторогі, гордине наша, товариші наші. Г. Барв. 141. 3) Гордый человѣкъ. Чи правда, що тая гординя та в тобі закохався? МВ. (О. 1862. ІІІ. 48).
Море́левий, -а, -е. Абрикосовый.
Моцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Усиливать, напрягать, укрѣплять.
Мшедь, -ді, ж. Раст. лишайникъ. Вх. Зн. 38.
Одр.. Кромѣ здѣсь находящихся словъ Cм. еще отъ відрада до відрятувати.
Отцевщина, -ни, ж. = батьківщина. А той запорожець як неблагополучно стало у Січі, прийшов на отцевщину. О. 1861. X. 33.
Схибнути, -бну́, -не́ш, гл. 1) = схитнути. Дівчата на мене гукають, — я не чую; котрась мене схибнула за плече. Г. Барв. 67. 2)сло́вом. а) Не сдержать слова. б) Соврать. Черк. у.
Файфа, -фи, ж. Родъ снаряда для мотанія нитокъ. Вх. Уг. 249.
Штурпак, -ка, м. 1) Пень отъ срубленнаго растенія. Ото як би був перекинувся в оцей рів, то геть би похромився на осі штурпаки. Брацл. З грушки (дерева).... лишився тілько старий штурпак. Гн. II. 70. 2) Болванъ, дуракъ. Нате вам п'ятака, прийміте мене штурпака. Ном. № 6435.
Нас спонсорують: