Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волок
волока
волокита
волокінник
волокниця
волокно
волокнуватий
волокнуватіти
волоком
волокти
волоктися
волокуша
волонтирь
волонцюгувати
волонько
волоочок
волос
волосення
волосина
волоситися
волосінка
волосінь
волосне
волосний I
волосний II
волосний III
волосник
волосниця
волоснуватися
волосня
волосовий
волосожар
волосок
волосся
волость
волосувати
волоський
волосяний
волосяниця
волосянки
волот
волота
волотистий
волоття
волох
волохатий
волохатість
волохатіти
волохач
волоцюга
волочаний
волочба
волочебник
волочини
волочити
волочитися
волочище
волочище 2
волочільне
волочільник
волочінник
волочіння
волочка
волочок
волошечка
волошин
волошка
вольний
вольний 2
вольність
вольно
вольнувати
вольовач
воля
воляка
воляр
волячий
вомісто
вомпити
вон
вона
вонечник
вонка
вонливий
воно
вонпити
вонючий
вонючка
воняти
воратися
ворга
ворик
ворина
воріг
воріженько
ворін
воріння
ворітенька
ворітка
ворітний
ворітниця
ворітонька
воріття 1
воріття 2
ворітця
воріх
ворішина
воріщинка
ворка
воркін
воркіт
воркітня
воркнути
воркота
воркотання
воркотати
воркотливий
воркотня
воркотун
воркотуха
Бобровий, -а, -е. Бобровый. Мій кожух новий, ковнір бобровий. Н. п. Боброва шапка. Чуб. ІІІ. 294.
Досвітко́вий, -а, -е. Предразсвѣтный. Темнота досвіткова. Левиц. І. 271.
Єдва́бний, -а, -е. Изъ єдваба, шелковый. Ой возьми, мати, єдвабну хустиноньку. Гол. ІІІ. 144. Панчішечки єдвабнії. Чуб. ІІІ. 212.
Єнера́льний, -а, -е. Генеральный.
Квартал, -лу, м. 1) Четвертая часть. 2) Четвертая часть года. 3) Сборы, подать, собиравшаяся по четвертимъ года въ прошлое время въ Украинѣ: зникли збори, вже... не правлять кварталу. КС. 1882. IX. 568. 4) Кварталъ. Оселя... ворітьми виходила з другого боку кварталу на другу вулицю. Левиц. Пов. 18. 5) Извѣстная часть земли, получаемая домохозяиномъ-крестьяниномъ при общественномъ передѣлѣ. Ефименко. Черниг. г.
Охайливий, -а, -е. = охайний 1.
Просурмити, -млю, -миш, гл. Протрубить.
Радний II, -а, -е. , радній, -я, -є. Совѣтующій, подающій совѣтъ. Став тоді старий князь своїм радним слугам казати. ЗОЮР. І. 177.
Свірка, -ки, ж. 1) Шворка или ремешекъ, которымъ кнутъ прикрѣпленъ къ кнутовищу. Желех. 2) Въ загадкѣ: мышь. Питалася швидка свірка, чи є хапко дома? (миша та кіт). Ном., стр. 294, № 129. З) Сверчокъ. Желех.
Цалівка, -ки, ж. 1) Мѣра въ 24 дюйма. МУЕ. ІІІ. 29. 2) Шалевка въ дюймъ толщиною. Н. Вол. у.
Нас спонсорують: