Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відсапати
відсапатися
відсапнути
відсапувати I
відсапувати II
відсахнутися
відсвіт
відсвічувати
відсвічуватися
відсвяткувати
відселити
відселяти
відселятися
відсердитися
відси
відсиджувати
відсилати
відсилити
відсип
відсипати
відсипатися
відсипне
відсипний
відсипщина
відсисати
відсихати
відсі
відсіватися
відсідати
відсідатися
відсікати
відсіктися
відсіль
відсісти
відсіч
відскакувати
відскіпатися
відскороджувати
відскочити
відслід
відслонити
відслоняти
відслонятися
відслуга
відслуговувати
відслужити
відслужитися
відслужувати
відсоборувати
відсовувати
відсовуватися
відсоння
відсоптися
відсотати
відсоток
відсотувати
відсохнути
відсохти
відсочитися
відспівати
відспіватися
відспівувати
відсповідати
відсповідатися
відставати
відставити
відставляти
відстановити
відстановляти
відстановний
відстати
відстерегтися
відстібати
відстобурчити
відстобурчувати
відстовбурчити
відстовбурчувати
відсторонитися
відсторонь
відсторь
відстоювати
відстраждати
відстрахати
відстрахатися
відстрявати
відступ
відступати
відступатися
відступне
відступний
відступство
відступця
відсувати
відсуватися
відсуджувати
відсунути
відтавати
відтаганити
відтаганювати
відтак
відталь
відтанути
відтепер
відтеплий
відтеплінь
відтерати
відтерпіти
відтерпітися
відтерплювати
відтерти
відти
відтикати I
відтикати II
відтикатися
відтин
відтинати
відтискати
відтів
відтіль
відтобурчити
Дя́бель, -бля, м. = дявіл. Ти його медом масти, а він дяблем воня. Ном. № 7292.
Зака́зувати, -зую, -єш, сов. в. заказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать, приказать, наказывать, наказать, дѣлать, сдѣлать распоряженіе. Ой заказано і загадано всім козаченькам у військо йти. Маркев. 24. Поховали його, як він заказав. Мнж. 36. Тепер закажу світові всьому: нехай не вірить ніхто нікому. Н. п. 2) Запрещать, запретить. Як я в матері гуляла, — мати не спиняла, а тепера іспинила чужая дитина, і світ мені зав'язала, гуляші, заказала. Грин. III. 86. Ой мені мати заказала, щоб я з тобою нігде не стояла. Мет.
Коловорот, -роту, м. = 1) = коворот 22) Верхняя подвижная (вращающаяся) подушка на передней оси телѣги. Kolb. І. 67. 3) Бревно, которымъ поворачивается вѣтряная мельница. Залюбовск.
Мірту́к, -ка, м. 1) Родъ ведра, вмѣстимостью около 1 литра, для мѣрянія удоя (у гуцульскихъ пастуховъ). Шух. І. 205. 2) Родъ ковша для набиранія муки. Шух. І. 251.
Озвіритися, -рюся, -ришся, озві́рчитися, -чуся, -чишся, гл. Разъяриться, сдѣлаться звѣремъ.
Підбіг, -га, м. Насѣк. Bombyx rubi. (гусеница). Вх. Пч. І. 5.
Розбивати, -ваю, -єш, сов. в. розбити, -зіб'ю, -єш, гл. 1) Разбивать, разбить. Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. Рудч. Ск. І. 144. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Ном. № 416. Чорне море вітер-буря колихає, там турецький корабель розбиває. Чуб. V. 935. глек розбити з ким. Поссориться съ кѣмъ. Ном. № 9539. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ. Ном. № 9538. 2) Убивать, убить. Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати. Чуб. ІІІ. 356. 3) Грабить, разбойничать. У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші в. ЗОЮР. І. 76. Розбойничок — лихий чоловічок: як вечеріє — коня напуває, а як смеркає — коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця. Чуб. V. 741. 4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи). Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває. МВ. І. 140. 5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить. Зашумів сокіл із-за крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Чуб. V. 206. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає. МВ. ІІ. 70. 6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить. Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! Ном. № 335. Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Чуб. V. 877. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розібє ті чари. Стор. II. 215. 7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ). Стали умисли козацьку голову ключника розбивати. АД. І. 212.
Роздобритися, -рюся, -ришся, гл. Раздобриться, сдѣлаться добрымъ. Роздобривсь бач як, що вже й грошей дає. Конст. у.
Таточків, -кова, -ве = татків. Шейк.
Цокотати, -чу, -чеш, цокотіти, -чу, -тиш, гл. 1) = цокати. Дріжить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче. Греб. 385. 2) Стрекотать. На моїй дерезі тільки цвірінькають горобці та цокотять сороки. Левиц. І. 119. 3) Говорить быстро, высокими нотами. Дівчата, мов ті сороки, цокотали. Шевч. 454. Не та стала дівка: до хлопців цокоче, як ясочки грають Марусини очі. Греб. 393. «Нікчемний той рід жіночий, каже: все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки. МВ. І. 83.  
Нас спонсорують: