До́йда, -ди, ж. Охотничья собака, ищейка. Лис хвостом виляє, як дуже дойда налягає.
Звірня́, -ні́, ж. соб. Звѣрье. А що там звірні було, — Господи!
Змірок, -рка, м. Мѣрка. Змірок з чобота.
Китиця, -ці, ж. 1) Кисть (у платья, ковра, сбруи и пр.) 2) Кисть изъ сросшихся вмѣстѣ нѣсколькихъ орѣховъ. 3) Снопъ соломы, связанный съ того конца, гдѣ колосья, и употребляемый для соломенныхъ кровель. Cм. кулик. 4) Букетъ цвѣтовъ. 5) Гора, только на вершинѣ покрытая снѣгомъ. Ум. китичка. Хусточка у пояса мережувана і з вишитими орлами і ляхівка з під плахти вимережувана і з китичками.
Кліпка, -ки, ж. = кліпавка.
Лабзючка, -ки, ж. Женщина-попрошайка.
Навсто́ячки нар. Стоя, въ стоячемъ положеніи.
Побгати, -бгаю, -єш, гл.
1) Полѣпить, подѣлать. Як побгають перепійці, борону, то тоді садовлять їх у піч. Прихвачусь мерщій до тіста, пироги побгаю.
2) Скомкать; сложить (напр. ткань). У нас коники посідлані стояли, у нас жупани побгані лежали.
Прозьба, -би, ж. Просьба. Як не даси з прозьби, то даси з принуки, а чого прозьба не докаже, то докажуть буки. Ум. про́зьбонька.
Ружа, -жі, ж. = рожа. Чия роля не йорана, на ній ружа не зривана.