Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відсапати
відсапатися
відсапнути
відсапувати I
відсапувати II
відсахнутися
відсвіт
відсвічувати
відсвічуватися
відсвяткувати
відселити
відселяти
відселятися
відсердитися
відси
відсиджувати
відсилати
відсилити
відсип
відсипати
відсипатися
відсипне
відсипний
відсипщина
відсисати
відсихати
відсі
відсіватися
відсідати
відсідатися
відсікати
відсіктися
відсіль
відсісти
відсіч
відскакувати
відскіпатися
відскороджувати
відскочити
відслід
відслонити
відслоняти
відслонятися
відслуга
відслуговувати
відслужити
відслужитися
відслужувати
відсоборувати
відсовувати
відсовуватися
відсоння
відсоптися
відсотати
відсоток
відсотувати
відсохнути
відсохти
відсочитися
відспівати
відспіватися
відспівувати
відсповідати
відсповідатися
відставати
відставити
відставляти
відстановити
відстановляти
відстановний
відстати
відстерегтися
відстібати
відстобурчити
відстобурчувати
відстовбурчити
відстовбурчувати
відсторонитися
відсторонь
відсторь
відстоювати
відстраждати
відстрахати
відстрахатися
відстрявати
відступ
відступати
відступатися
відступне
відступний
відступство
відступця
відсувати
відсуватися
відсуджувати
відсунути
відтавати
відтаганити
відтаганювати
відтак
відталь
відтанути
відтепер
відтеплий
відтеплінь
відтерати
відтерпіти
відтерпітися
відтерплювати
відтерти
відти
відтикати I
відтикати II
відтикатися
відтин
відтинати
відтискати
відтів
відтіль
відтобурчити
Бабрання, -ня, с. Занятіе грязной работой, пачкотня. Остогидло мені оце бабрання коло хати.
Безжалісний, -а, -е. Безжалостный, несострадательный, не имѣющій сожалѣнія.
Білоплечий, -а, -е. Съ бѣлыми плечами. Желех.
Гора́р, -ря, м. Лѣсникъ въ горахъ. Вх. Уг. 233.
Збенте́жувати, -жую, -єш, сов. в. збенте́жити, -жу, -жиш, гл. 1) Обезкураживать, обезкуражить, смущать, смутить. Збентежила ся річ Латина. Котл. Ен. VI. 55. 2) Ругать, обругать, обезчестить. Вони ж його збентежили: узяли та й вигнали. Зміев. у. Нащо мою збентежив дочку? Алв. 64.
Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Ном. № 1125. Один тілько мій Ярема на кий похилився. Шевч. 207. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Єв. Мр. XIV. 43. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. Мет. 391, 392. Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш. К. ЧР. 273.
Неначе нар. Будчо, точно. Вискочив з землі неначе овражок. Стор. МПр. 44. Він тільки розглядає її, неначе їсть її очима. Кв. І. 38. Cм. наче.
Передумати Cм. передумувати.
Привезти, ся. Cм. привозити, -ся.
Ростерти, -ся. Cм. ростирати, -ся.
Нас спонсорують: