Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відсапати
відсапатися
відсапнути
відсапувати I
відсапувати II
відсахнутися
відсвіт
відсвічувати
відсвічуватися
відсвяткувати
відселити
відселяти
відселятися
відсердитися
відси
відсиджувати
відсилати
відсилити
відсип
відсипати
відсипатися
відсипне
відсипний
відсипщина
відсисати
відсихати
відсі
відсіватися
відсідати
відсідатися
відсікати
відсіктися
відсіль
відсісти
відсіч
відскакувати
відскіпатися
відскороджувати
відскочити
відслід
відслонити
відслоняти
відслонятися
відслуга
відслуговувати
відслужити
відслужитися
відслужувати
відсоборувати
відсовувати
відсовуватися
відсоння
відсоптися
відсотати
відсоток
відсотувати
відсохнути
відсохти
відсочитися
відспівати
відспіватися
відспівувати
відсповідати
відсповідатися
відставати
відставити
відставляти
відстановити
відстановляти
відстановний
відстати
відстерегтися
відстібати
відстобурчити
відстобурчувати
відстовбурчити
відстовбурчувати
відсторонитися
відсторонь
відсторь
відстоювати
відстраждати
відстрахати
відстрахатися
відстрявати
відступ
відступати
відступатися
відступне
відступний
відступство
відступця
відсувати
відсуватися
відсуджувати
відсунути
відтавати
відтаганити
відтаганювати
відтак
відталь
відтанути
відтепер
відтеплий
відтеплінь
відтерати
відтерпіти
відтерпітися
відтерплювати
відтерти
відти
відтикати I
відтикати II
відтикатися
відтин
відтинати
відтискати
відтів
відтіль
відтобурчити
Баталія, -лії, ж. Сраженіе, битва. ЗОЮР. І. 123. Климовський... служив в полку пана Кочубея на баталії з шведами. Котл. Н. П. 398. Треба було цару йти на баталію. Чуб. II. 215.
Бульон, -на, м. Родъ картофеля. МУЕ. І. 101.
Відрікатися, -каюся, -єшся, сов. в. відректися, -речуся, -чешся, гл. Отказываться, отказаться. Родино моя, не відрікайся од мене. Чуб. ІІІ. 129. Відрікаюсь, відхрещуюсь від вас, ідіть собі на очерета, на болота. Чуб. І. 120. Варив чорт з москалем пиво та й солоду відрікся. Ном. № 821.
Кривоприсяжство, -ва, с. Ложная прися га, клятвопреступленіе.
Одноманітний, -а, -е. Однообразный. Кременч. у.
Помежно нар. = помеженно. Жили вони сусідами. У жодного був гарний садок і огород і притулювались вони один до другого помежно. Чуб. II. 658.
Пригірщ, горщі, ж. Пригоршни. ЗОЮР. І. 255.
Промітний, -а́, -е́ Ловкій, изворотливый, разбитной, предпріимчивый. А промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базарь, продав та купив обіддя, — ото вже й заробив 15 карбованців; а про те ріллю виорано вже.... От брат, то то хамула. Канев. у.
Синюха, -хи, ж. Раст. Agaricus violaceus L. ЗЮЗО. І. 110.
Торсонути, -ну, -неш, гл. Сильно толкнуть, двинуть. Чоловік торсонув плечима Дувида. Левиц. Пов. 179. Як торсоне мене в спину. Левиц. ПЙО. I. 282.
Нас спонсорують: