Вигоювати, -гоюю, -єш, сов. в. вигоїти, -гою, -їш, гл.
1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював.
Головкате письмо. Родъ орнамента при украшеніи гуцульскихъ издѣлій.
Дзє́кало, -ла, с. Названіе бѣлорусса, по причинѣ употребленія имъ въ своей рѣчи звуковъ дзє.
Зані́з, -но́зу, м. Палка, продѣваемая въ концы ярма и запирающая шею вола. Поробили ярма кленові, поробили занози дубові. Ум. зано́зик. Ув. занозя́ка.
Їєшня, -ні, ж. = яєшня.
Круглота, -ти, ж. = круглість. Давно вже в голові його заклюнулась думка про круглоту землі.
Розонаджити, -джу, -диш, гл. = розоначити.
Угниличити Cм. угниличувати.
Ураз Ii, -зу, м. 1) = враза. Він хотів ураз зробити мені вилами. Живим би її вразом вразило. Ураз в обох озвався з тяжкої розлуки. 2) Матка, Uterus. Ураз виходе. Выпаденіе матки. Ум. уразочок. Ув. уразище.
Цілковий I, -а, -е. Цѣльный. Чи яйця зварить цілковими, чи таки на салі жарить?
