Вирікати, -каю, -єш, сов. в. виректи, -речу, -чеш, гл. Произносить, произнести, сказать. То ж не один хто сказав — громада вирекла. Чи оддаси за мене Настусю? А Губрій.... вирік: «Віддам».
Глипнути, -ну, -неш, гл. Однокр. отъ глипати. Глянуть. А дівчина — чорні очі — глипла доокола.
Зятів, -тева, -ве Зятевъ. Уже й христиться й молиться, що вирвалась із рук зятевих.
Каратати, -та́ю, -єш, гл. Коротать. Тілько з нелюбом свій вік каратати. Дев'ятий десяток каратам (бабуся).
Ле́жа, -жі, ж. Лежаніе. З спання не купить коня, а з лежі не справить одежі. упасти у лежу. Заболѣть.
Лежа́ночка, -ки, ж. Ум. отъ лежанка.
Погоня, -ні, ж. Погоня. Ой Марку ж, мій Марку, не дрімай зо мною, бо побіжить мати в погоню за мною. Ум. погонечка, погононька.
Построїни, -їн, ж. мн. Постройки. Гарні люде, построїни доладу і волики єсть, і овечата єсть, і конячки мають.
Розварня, -ні, ж. Лѣнивая женщина.
Стілечки, стілечко, нар. Ум. отъ стільки.
