Заскуба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. заску́бти, -бу, -бе́ш, гл. 1) Часто и много драть за волосы; вообще подвергать постоянному дурному обращенію: побоямъ, преслѣдованіямъ и пр. 2) Хватить за волосы. Кільки заскуб чуприни, тільки і вирвав.
Ковзун, -на, м. Ползающій ребенокъ.
Мовча́к, -ка, м. Молчаливый, безотвѣтный человѣкъ.
На́від, -воду, м. 1) Указаніе, наущеніе. 2) да́ти на́від. Дать указаніе, навести на путь, научить, какъ сдѣлать что-нибудь.
Подоїти, -дою́, -їш, гл. Подоить. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала.
Пооставляти, -ля́ю, -єш, гл. Оставить (во множествѣ).
Потоляти, -ля́ю, -єш, гл. Потворствовать.
Потужно нар. Сильно, мощно, могущественно. Одна струна дзвенить потужно в мене, мов те перо орлине против бурі. Як потужно, як безмірно можно любити.
Утаювати, утаюю, -єш, сов. в. утаїти, утаю, -їш, гл.
1) Утаивать, утаить. Що він тобі буде казати — не втаюй від мене. Шила в мішку не втаїш.
2) Удерживать, удержать. Один такий був здоровий, що духом уб'є чоловіка. Як пішов причащатися та духу не втаїв, то трохи священник не впав навзнак.
Шушукання, -ня, с. Шептаніе. Літало по церкві з його шушукання по між людьми.