Замі́р, -ру, м. 1) Намѣреніе, умыселъ; цѣль; планъ. Тільки матері призналась про свої заміри. Маючи деякі заміри, розділив своє військо на три часті. У кожного одна була думка, одні заміри: оддячить лютим ворогам. 2) Отдѣленное, отмѣренное поле. Пан замір відпуска на випас худоби, за це ми усеньке сіно йому збіраємо.
Кебітний, -а, -е. = кебетливий и кебетний.
Помарнотратити, -чу, -тиш, гл. Промотать, растратить, расточить (во множествѣ).
Призра, -ри, ж. Подозрѣніе. при́зру на кого мати. Подозрѣвать кого.
Схопити, -ся. Cм. схоплювати, -ся.
Тирлиґач, -ча, м. Плохой музыкантъ, преимущественно скрипачъ.
Триконь Только въ выраженіи: у триконь. Тройкой лошадей.
Укландати, -даю, -єш, гл. Уложить, убить. Там певно вже ведмеді укландають його.
Хмизняк, -ка, м. Мелкій кустарникъ, то же, что и хмиз 2.
Хопити, -плю, -пиш, гл. Схватить. Хопив ніж і верг ним. Ілаш хопив мене за руку.
