Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вільха

Вільха, -хи, ж. Ольха. Betula almus. Сіла, пала галка на зеленій вільсі: не хилися, вільхо, бо й так мені гірко. Мет. 251. Ум. вільшка. Волч. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 238.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЛЬХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЛЬХА"
За́пряжка I, -ки, ж. = засмажка. Вх. Лем. 416.
Кавсікнути, -кну, -неш, гл. Умереть. Желех.
Комолий, -а, -е. Безрогій. Комолий віл і ґулею б'є. Ном. № 3364.
Мушара, -ри, ж. Тля, травяная вошь, Aphis. Вх. Лем. 437.
Посколочувати, -чую, -єш, гл. Возмутить (воду во многихъ мѣстахъ); взболтать (во множествѣ).
Собака, -ки, м. и ж. 1) Собака. Бреше, мов собака. Ном. Гей, братці, втікайте, бо ще старий собака жив. ЗОЮР. І. 116. 2) Названіе нѣкоторыхъ изъ играющихъ въ игру пиж. Ив. 38. 3) Тяжесть, привязываемая къ концу коледезьнаго очепа. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 4) Родъ узора въ вышивкѣ. Чуб. VII. 427. Ум. собачка.
Таменька, таменьки, тамечка, тамечки, нар. Ум. отъ там.
Цариночок, -чку, м. = царина 2. На зеленім цариночку пили турки горілочку. АД. І. 301.
Чопатий, -а, -е. Притупленный. Угор.
Шакша, -ші, ж. Селезенка у овцы. О. 1862. V. Кух. 39.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЛЬХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.