Барабосити, -шу, -сиш, гл.
1) Болтать, балагурить, калякать.
2) Бить ладонями по спинѣ въ игрѣ въ ярки.
Батура, -ри, ж. Большой кнутъ, кнутище, плеть. Звелів кучерові стьобонути цигана батурою. Убивав ти мене та й батурою, називав ти мене волоцюгою.
Буханець, -нця, м.
1) Круглый пшеничный или гречневый хлѣбъ. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці.
2) Одинъ хлѣбъ. Собака узяв з стола буханець хліба.
3) Толчекъ, тумакъ. Иноді було й буханця уліпить Чіпці в спину.
Гапликовий, -а, -е и гапличний, -а, -е. Относящійся къ гаплику. Гаплична петелька. Сдѣланный на крючкахъ. Гапликова жилетка.
Коротко нар.
1) Коротко. Гарно, та коротко. Коротко жити. Быть недолговѣчну.
2) Кратко. Тепер скажемо коротко, що Шрам Паволоцький... сим удавсь до Тетері. Ум. коротенько.
Напина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. напну́ти и нап'ясти́, -пну, -не́ш, гл. 1) Напяливать, напялить, натягивать, натянуть, покрывать, покрыть, надѣвать, надѣть. Скинув з себе синій жупан та над ними і нап'яв. Благослови, отамане, намет нап'ясти. Лізе на лавку, напинає богів. Виходить мати з житом, нап'ята кожухом навиворот. Напни хустку! Я ж тебе, сестрице, напинаю (наміткою). Уздечки не напнуть на його (на коня). напнути мо́крим рядно́м. = накри́ти мокрим рядно́м. Батько напнув його мокрим рядном. 2) Натягивать, натянуть (струну, веревку и пр.). Напинати лука. Як напне стрілець тетівку. 3) Нападать, напасть, наброситься на кого. Набіг вовк на табун гуртових свиней; вони його як нап'яли, одна попінила, дак того вовка і розірвали... вовки. Въ переносн. смыслѣ: настаивать, настоять, прижимать, прижать къ стѣнѣ. Напнув жида, щоб повернув гроші. Напинали його, щоб росказав, що він дума. 4) Догонять изо всѣхъ силъ. Шість чололовіка вовків як нап'яли одного зайця: один біжить, а другі одстануть; а далі другий як уляже — от-от дожене. 5) напиня́ти пупа. = напинатися 3.
Невтомливий, -а, -е. = невтомний. Наче благодать Божа допомагає невтомлива, невсипуща.
Потолока, -ки, ж. = потолоччя.
Сплакати, -чу, -чеш, гл.
1) Заплакать. Сплакав над ними (прощаючись), поблагословив їх. Вона стала, сплакала, та й дома ся зостала.
2) Выплакать. Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу.
Сп'янчити, -чу́, -чи́ш, гл. Опьянить. Як випив три чарки, так його й сп'янчило.
