Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Гноянка, -ки, ж.
1) Гнойный прыщъ.
Дзи́ґличок, -чка, м. Ум. отъ дзиґлик.
Кабиш, -ша, м. Шуточное названіе солдата и вообще великоросса за часто употребляемое ими выраженіе: «кабы-жъ».
Лихва́рь, -ря́, м. Ростовщикъ. Він лихварь, дає гроші у позику, бере процент з людей, тим і пожива.
Напа́лок, -лки и напа́льок, -льку, м. 1) Палець перчатки. 2) Перевязка на больномъ пальцѣ. 3) Наперстокъ съ желѣзнымъ крючкомъ, надѣваемый на палецъ рѣшетникомъ, — крючкомъ раздирается полоса лыка на части.
Нендзорі, -рів, м. Осенніе ягнята.
Похнюпий, -а, -е. Опустившій голову, угрюмый.
Приглухнути, -ну, -неш, гл. Немного оглохнуть.
Урядник, -ка, м. Чиновникъ, должностное лицо.