Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відбабувати
відбавити
відбавляти
відбавлятися
відбаглувати
відбарбарити
відбатовувати
відбатожити
відбатувати
відбенькетувати
відбережний
відбивати
відбиватися
відбігати 1
відбігати 2
відбігатися
відбігти
відбій
відбірання
відбірати
відбірка
відбірний
відбіснуватися
відбляск
відболіти
відборона
відборонити
відбороняти
відборонятися
відборотися
відборчик
відбрести
відбрехатися
відбрикуватися
відбріхуватися
відброд
відбубоніти
відбування
відбувати
відбуватися
відбудовувати
відбудування
відбудувати
відбузувати
відбурмиструвати
відбути
відбутка
відбутний
відбуча
відвага
відважити
відважний
відважність
відважно
відважувати
відважуватися
відвал
відвалити
відвалувати
відвалювання
відвалювати
відвалюватися
відвезти
відвернути
відвертання
відвертати
відвертатися
відвертіти
відвести
відвикати
відвильнути
відвилюватися
відвинутися
відвисати
відвихнутися
відвичити
відвід
відвідати
відвідач
відвіджати
відвідини
відвідний
відвідувати
відвідуватися
відвідціль
відвійок
відвістити
відвість
відвіт
відвітити
відвітний
відвітувати
відвічальний
відвічальність
відвічати
відвічний
відвічно
відвіювати
відводини
відводити
відвозити
відвойовувати
відволати
відволікати
відволога
відвологнути
відволода
відволодати
відволож
відволожити
відволожувати
відволожуватися
відволокти
відворіт
відворотний
відворотно
відворочати
відвохлий
відвохнути
відвохрити
Бриньчати, -чу, -чиш, гл. Бренчать. Бандура горлиці бринчала. Котл. Ен.
Валюх, -ха, м. Пирогъ изъ картофеля и пшена. Ковел.
Когутище, -ща, м. Ув. отъ ко́гут.
Комашниця, -ці, ж. Муравейникъ. Канев. у.
Нічниця, -ці, ж. 1) Родъ большой удочки, которая ставится на ночь. Вх. Зн. 41. 2) Одинъ изъ злыхъ духовъ (по вѣрованіямъ гуцуловъ). Шух. I. 43. 3) мн. Безсонница. Нічниці напали, та казав би ніч, дві, а то ось тиждень вже затого буде.
Охолодіти, -ді́ю, -єш, гл. = охолоти. Руки його зовсім охолоділи. Стор. МПр. 21.
Скатувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Измучить, истязаніями, пыткой. Увидів Христа такого скатованого. Гн. І. 115. 2) Казнить. Чуб. V. 841. Бабину дочку прив'язав коню до хвоста й пустив у поле. Так її скатували. Рудч. Ск. II. 53.
Трон, -ну, м. 1) Престолъ, тронъ. Грин. III. 642. Сидить Бог на золотім троні. Гн. І. 83. Пан на троні, а хлоп на ослоні. Ном. № 1146. 2) Очищенная сосновая смола. Радом. у. 3) = трін. Правоб.
Тужливо нар. Тоскливо, грустно. Грав він раз весело, а відтак знов сумно, тужливо. Федьк.
Хруставець, -вця, м. = мак-самосій. ЕЗ. V. 168.
Нас спонсорують: