Гряни́читися, -чуся, -чишся, гл. Размежевываться, дѣлать, класть границы. Було оце як стануть гряничиться, то село на село йде. Той каже: «сюди гряниця!» а той каже: «сюди!» Скажи, де світ гряничиться не тьмою?
Кахоль, -хля, м. = кахель. Мені все одно — що кахоль, що пічка.
Кіс, коса, м. Дроздъ черный, Turdus morula. кіс гривкастий. Дроздъ ошейниковый, Turdus torquatus.
Осуруга, -ги, ж. см. осоруга.
Попередивлятися, -ля́юся, -єтеся, гл. Пересмотрѣть (во множествѣ).
Пускати, -ка́ю, -єш, сов. в. пустити, -пущу, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Давали, та з рук не пускали. Пустимо стрілку, як грім по небу.
2) Отпускать, отпустить; позволить. Ой чом не прийшов?... чи мати не пускала?
3) Впускать, впустить. Не пускають в хату ночувати.
4) Испускать, испустить. Вода, нагріваючись, пускає од себе пару. Зомлів, і слину вже з переляку пускає.
5) Вскрываться, вскрыться (о рѣкѣ). На провесні от-от річка Горинь пустить.
6) — на пожар. Сжигать, сжечь. Семиград султанський хочуть пустити на пожар і спліндрувати.
7) пускати бісики. Кокетничать, завлекать. Княгині нічого вже було до Четвертинського бісики пускать.
8) — тумана. Дурачить, обманывать.
9) — славу. Распространять молву, распускать дурные слухи.
Слиз, -зу, м.
1) Слизь.
2) Раст. Malva silvestris.
Хапун, -на, м. 1) Хватающій. 2) Взяточникъ. Хапун такий, що й з рідного батька злупить. 3) Чортъ. Там тебе хапун ухопить. А щоб тебе хапун ухопив. 4) Въ загадкѣ: ротъ.
Чунтук, -ка, м.
1) Овчина съ курдючной овцы.
2) Сафьянная кожа съ курдючныхъ овецъ.
Щавлик, -ку, м. Ум. отъ щавель.