Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віра

Віра, -ри, ж. 1) Вѣра; довѣріе. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. Н. п. діймати, няти, поняти віри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Ном. № 6805. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Рудч. Ск. І. 92. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем'я лукаве. Рудч. Ск. І. 132. 2) Вѣра, религія. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1. анахтемська, пся, чортова віра. (Брань). 3) Народъ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Гол. ІІІ. 271. Ум. віронька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРА"
Білток, -тка, м. Бѣлокъ яйца. Вх. Лем. 392.
Блазнюха, -хи, блазнючка, -ки, ж. Небольшая дѣвочка, молокососка; дурочка.
Віршувальник, -ка, м. Произносящій поздравительные стихи, віршу; декламаторъ.
Микну́ти, -ну, -ниш, гл. Умчать, помчать. Москалі микнули його аж до Київа.
Мі́рницький, -а, -е. Землемѣрскій.
Нами́кати I, -каю, -єш, гл. мичо́к. Приготовить для пряденія мички (Cм.).
Поновини, -вин, ж. мн. Обновленіе. Були ж поновини в Єрусалимі. Єв. І. X. 22.
Толоб, -ба, м. = кадіб. Вх. Зн. 70.
Улегці нар. Налегкѣ.
Чортяцтво, -ва, с. соб. Черти. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.