Бакаляр, -ра, м.
1) Ученикъ, школяръ. Єзуїти цькували народ шляхтою і своїми бакалярами.
2) Учитель дѣтей.
3) Дьячекъ.
Доп'ясти́, -ся. Cм. допинати, -ся.
Краголь, гля, м.
1) Родъ кегля. Cм. краколь и скраголь.
2) Родъ скалки для катанья? (Хуста) качала в краглю на столі.
Крейдяний, -а, -е. Мѣловой. Ой ти горо крейдяная. Викопали печері у крейдяній горі.
Леда́чий, -а, -е. 1) Лѣнивый; облѣнившійся. Ледачому все важко робити. Туркеня дрімала. Дрімав у харемі ледачий султан. Ледача шкапа скрізь припинки має. 2) Дурной, ничтожный, негодный, плохой. Ледача та дівка, що сама себе хвалить. Ледачому ледача й смерть. З серця беруться ледачі думки. Ой чумаче, чумаче, життя твоє ледаче. Добре далеко чуть, а ледаче ще далі. Холодно, вдягнувшись у їдно! — Їднаково в двоє, як ледачі обоє. Ум. ледаче́нький. Внизу — путній ставок, а через його ледаченький місток.
На́встріч нар. 1) Навстрѣчу. Гаду, гаду, а він навстріч. 2) При первой встрѣчѣ, съ перваго раза, по первому впечатлѣнію. Єсть у нас сестронька Маруся, шлеться до неї зі Львова воєвода. Вона його навстріч не злюбила, забачивши його, ворітечка замкнула. Шлеться до неї Степаночко єї: вона його навстріч полюбила, забачивши його, ворітечка одчинила.
Перебовком нар. Перезванивая, перезвономъ. Кобзо!... дзвониш перебовком стиха, мов мертвих хорониш.
Прокисати, -са́ю, -єш, сов. в. проки́с(ну)ти, -ну, -неш, гл. Прокисать, прокиснуть. Нехай кисне, — не прокисне, да нікому їсти.
Спуджувати, -джую, -єш, сов. в. спудити, -джу, -диш, гл. Пугать, испугать. Я їхав улицею і де взявся собака, — спудив коня.
Таляр, -ра, м. 1) Талеръ, серебряная монета въ 75 коп. Заплатила.... біленькими талярами. У туркені у кишені таляри, дукати. Три таляри пропила іще й п'яна не була. 2) Большая пуговица, трехъ дюймовъ въ діаметрѣ, нашиваемая на суконномъ верхѣ мѣховой шапки галицкаго мѣщанина. Ум. талярик, таляричок, таляро́к, таляронько, таляро́чок.
