Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віленко

Віленко, -ка, с. Ум. отъ вільце.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 238.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЛЕНКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЛЕНКО"
Віяльниця, -ці, ж. Вѣялка. Вже розжився трохи: купив собі віяльницю. Александров. у. (Залюбовск.). Cм. війка.
Дурні́сінький, -а, -е. Совершенно глупый. Рудч. Ск. II. 174. дурни́й дурні́сінький. До крайности глупый.
Здвижо́вина, -ни, ж. Трясина. Н. Вол. у. Cм. здвиж.
Манастири́ще, -ща, с. 1) Мѣсто, гдѣ былъ монастырь. 2) Мѣсто, принадлежащее или принадлежавшее монастырю.
Погидувати, -ду́ю, -єш, гл. Побрезгать. Шли мене погидуєш, люби мою сучку. Чуб. V. 1113.
Поручати, -ча́ю, -єш, сов. в. поручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить.
Поштукувати, -ку́ю, -єш, гл. = пошуткувати.
Пригадування, -ня, с. 1) Припоминаніе. 2) Придумываніе.
Пухлий, -а, -е. Пухлый, опухшій. Левиц. ПЙО. І. 380.
Стрільний, -а, -е. Огнестрѣльный. Стрільни рана.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЛЕНКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.