Вицілувати, -лую, -єш, гл. Расцѣловать. Він руки й ноги їй вицілує. Вицілувала б його всюди.
Вівчарь, -ря, м. Пастухъ овецъ. Сопілка вівчареві втіха. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Ум. вівчарик.
Досми́кування, -ня, с. Додергиваніе.
Любе́зний, -а, -е. Любезный. Промов мені слово, о любезний сину.
Ми́катися, -каюся(-чуся), -каєшся(-чешся), гл. Бросаться. 2) Слоняться, шататься, бродить, носиться. На Марусю, що тут микалась то в кімнату, то в хату, то з хати в сіни, то з сіней знов у хату, і не дививсь. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. 3) — у що. Лѣзть, соваться. Коли не піп, не микайся у ризи.
Мокроте́ча, -чі, ж. Мокрая погода.
Набавля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. наба́витися, -влюся, -вишся, гл. Вдоволь веселиться, — повеселиться. Нім вони ся набавили, штирі свічки спалало.
Напну́ти, -ся. Cм. напинати, -ся.
Постікати, -каємо, -єте, гл.
1) Стечь (во множествѣ). Весна настала. Постікали води, зазеленіли трави. Були річки — постікали.
2) О зернѣ: не налиться. Постікало в хлібові зерно. Въ подобномъ же значеніи о корнеплодахъ. Буряки постікали, бо заросли бур'яном.
Таланливо нар. Счастливо.