Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вихватний
вихвачати
вихвачатися
вихвачувати
вихвачуватися
вихвицом
вихилити
вихиляси
вихилясом
вихиляти
вихилятися
вихитати
вихитрувати
вихитувати
вихитуватися
вихід
вихлескати
вихліб
вихлюватий
вихлюпати
вихлюпувати
вихованець
вихованка
виховання
виховати
виховувати
виховуватися
виходець
виходжати
виходити
виходити 1
виходитися 1
виходитися 2
виходько
вихожати
вихожуватися
вихолка
вихолоджувати
вихолоджуватися
вихолодити
вихолонути
вихолоняти
вихолоштати
вихонути
вихопити
вихоплювати
вихоплюватися
вихор
вихорити
вихоритися
вихоріти
вихорошуватися
вихорувати
вихоруватися
вихрест
вихрестити
вихрестка
вихрещувати
вихрещуватися
вихрування
вихруватий
вихрюватий
вихрякати
вихрянути
вихта
вихурятися
вицабати
вицвічити
вицвяхувати
вициганити
вициркати
вицирклювати
вициркнути
вицитати
вицідити
вицілити
виціловуватися
вицілувати
вицмоктати
вицупити
вицюркати
вицюстрити
вицяпати
вицяпкати
вицяпувати
вицяркати
вичавити
вичавлювати
вичаклувати
вичапати
вичастувати
вичахати
вичвалати
вичваритися
вичварювати
вичепурити
вичервонити
вичесати
вичинити
вичинка
вичистити
вичитаний
вичитати
вичитувати
вичищати
вичищатися
вичісувати
вичмихатися
вичовгти
вичорнити
вичубити
вичумакувати
вичунювати
вичуняти
вичути
вичухатися
вичхатися
вишалювати
вишар
вишаровувати
Абомо́вня, -ні, ж. Отголосокъ, эхо. Ударить плова з громами, від яких росходиться по всіх горах абомовня — відгомін. Шух. І. 212.
Бабратися, -раюся, -єшся, гл. Копаться въ нечистотѣ, заниматься грязной работой. І чого ти бабраєшся там коло багна? Cм. баблятися.
Завзя́ття, -тя, с. Энергія, отвага, стойкость, неуступчивость, упорство. Колихали (отамана) на руках, вихваляючи його лицарське завзяття. Стор. M. Пр. 148. А в братів твоїх козаків багато завзяття. Макс. 1834. 86.
Канцілюга, -ги, ж. Бранное слово. Аже поти коїла, поки розвела чоловіка з жінкою, канцілюга така. Кобелякск. у.
Лі́ньки, -ків, м. мн. = лінощі. Г. Барв. 498. За ліньками нічого не зробив. Харьк. у.
Підманити Cм. підманювати.
Повідлітити, -таємо, -єте, гл. Отлетѣть (во множествѣ). Драг. 273. Пташки, що витку так співавали, у ирій вже поодлітали. Греб. 387.
Припір, -по́ру, м. Часть шеи у вода, о которую упирается ярмо. Волч. у. Мнж. 181.
Пуля 2, -ля́ти, с. 1) = индича. Вх. Пч. II. 12. 2) = курча. Черниг. у.
Розмовний, -а, -е. Разговорный. Желех.
Нас спонсорують: