Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віко

Віко, -ка, с. 1) Крышка сундука, квашни, бадьи, гроба й пр. Мил. 169. Вас. 150. Зроблю.... на діжку віко. Ном. стр. 295, № 155. Зриваю з труни віко, припав до неї. Г. Барв. 212. 2) Вѣко. МВ. І. 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 237.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІКО"
Безживний, -а, -е. Безжизненный, мертвый. Краса безживна. Щог. В. 64.
Грущи́на, -ни, ж. Груша, незначительная, плоховатая груша. Желех.
Колопенник, -ка, м. Конопельник. Вх. Зн. 27.
Пестраки, -ків, мн. Веснушки. Угор.
Поволоченька, -ки, ж. Ум. отъ поволока.
Позамотувати, -тую, -єш, гл. Замотать (многихъ). Позамотував руки у вірьовки. Стор. МПр. 133.
Сотницький, -а, -е. Сотничій.
Тречи числ. = тричи. Грин. III. 263. Тречи на день одвідаю. Шейк.
Хрустіти, -щу, -стиш, гл. Трещать, хрустѣть. Кістки хрустять. Кв.
Шмаровоз, -воза, м. 1) Подмазывающій колеса, а затѣмъ и всякій, имѣющій много дѣла съ возами, выпачканный постоянно въ смолу, много ѣздящій, напр. занимающійся извозомъ. Рудч. Чп. 257. 2) Грязно одѣтый человѣкъ. Пішли парубки, лишень шапки видко, лишилися шмаровози — подивитися гидко. Чуб. V. 458.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.