Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віко

Віко, -ка, с. 1) Крышка сундука, квашни, бадьи, гроба й пр. Мил. 169. Вас. 150. Зроблю.... на діжку віко. Ном. стр. 295, № 155. Зриваю з труни віко, припав до неї. Г. Барв. 212. 2) Вѣко. МВ. І. 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 237.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІКО"
Вибовтування, -ня, с. Выплескиваніе.
Гатала нар. Вскачь, галопомъ. Жид їздить або тюпки, або гатала. Подольск. г.
Зіпрі́ти, -рію, -єш, гл. Вспотѣть.
Неомірний, -а, -е. Неизмѣримый.
Очеретуватий, -а, -е. Поросшій камышемъ. Очеретуватий степ.
Покипіти, -плю́, -пи́ш, гл. 1) Покипѣть нѣкоторое время. Хай ще трохи покипить борщ. Васильк. у. 2) Свариться (во множествѣ). Чаєнята покипіли в каші. Рудч. Чп. 90. 2) О хлѣбахъ на корню: засохнуть отъ сильной жары. Вівси так і покипіли. Зміев. у.
Постягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. постягти́ся, -гнуся, -нешся, гл. Потягиваться, потянуться, протянуться. Тінь довга постяглась по зелених грядках. Г. Барв. 79.
Про́ліска, -ки, ж. Раст. Hepatica triloba Chaix. ЗЮЗО. І. 124.
Цявкання, -ня, с. = дзявкання.
Шкураття, -тя, соб. Куски кожи. Позбірав шкураття.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.