Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вертю
вертялка
верх
верхи
верхівень
верхівець
верхівка
верхів'я
верхлюк
верхляк
верхнина
верхній
верхняк
верхоблюд
верхове
верховець
верховий
верховик
верховина
верховинець
верховинний
верховіття
верховод
верховода
верховодити
верховодиця
верховодка
верховодний
верхоглядка
верходуб
верхолаз
верхоляк
верхом
верхопасання
верхостьоб
верхоумка
верцадло
верч
верчик
верша
вершак
верше
вершень
вершечок
вершильні вила
вершина
вершити
вершитися
вершій
вершка
вершляг
вершник
вершнюк
вершня
вершняк
вершок
верштаб
веряйка
весела
веселечко
веселий
веселик
веселити
веселитися
веселиця
веселісінький
веселісінько
веселість
веселішати
веселка
веселковий
весело
веселонька и веселочка
веселувати
веселуха
весельце
веселюх
весівка
весіленько
весілля
весілчанин
весільний
весінний
весло
веслувати
веслюга
весна
веснівка
веснування
веснувати
весняний
веснянка
веснянкуватий
вести
вестися
весь
ветлина
ветуля
ветхий
вех
веха
вець!
вечеренька
вечеріти
вечерішний
вечерниці
вечерниця
вечерниченьки
вечерничити
вечернички
вечеровий
вечеря
вечеряти
вечір
вечірки
вечірній
вечірня
вечірок
вечірочок
вечорина
Ваканець, -нця, м. Невоздѣлываемая, запасная земля. Уман. І. 282.
Клепати, -па́ю, -єш и клеплю, клеплеш, гл. 1) Ковать. Коваль клепле, поки тепле. Посл. 2) Отпускать косу. Тне косарь, не спочиває. Не клепає коси. Шевч. 381. Де теє ще у Бога літо, а він уже косу клепа. Ном. № 2614. 3) Бить, звонить в колотушку. 4) Бить. Як почав він мужика то в той висок, то в сей — клепа, клепа — йому, сердешному, аж очі помутились, а той клепа. Рудч. Ск. о) Клеветать. Поніміють, що клепали, гордим серцем промовляли. К. Псал. 25. 6) клепати язиком. Говорить вздоръ.
Легкоду́хий, -а, -е. 1) Слабый, изнѣженный. 2) Малодушный, трусливый. Такі легкодухі, що в радощах та роскошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. І. 90). Чіпка росказував, який йому здався вовк: здоровий, а легкодухий. Мир. ХРВ. 45.
Осудок, -дку, м. = осуда. Де вже я тебе без вечері пущу! Щоб собі довічнього осудку досягти. О. 1862. VII. 37, 38. Діти знов напались на батька, щоб ішов до церкви, шоб не робив семг осудку. Грин. II. 153.
Поголовастий, -а, -е. Покатый, пологій. Бердич. у.
Прозьба, -би, ж. Просьба. Як не даси з прозьби, то даси з принуки, а чого прозьба не докаже, то докажуть буки. Ном. № 1059. Ум. про́зьбонька. Грин. III. 378.
Смирно нар. Смирно, кротко. А в коморі спірно, а у хаті смирно. Чуб. III. 366. Ум. смирненько, смирнесенько.
Споможність, -ности, ж. = спроможність. Харьк.
Сухозлітка, -ки, ж. 1) Позументъ, галунъ, мишура. 2) Сусальное золото.
Чотиречка, -ки, ж. Въ загадкѣ: четыре пальца руки. Чотирі чотиречки та п'ятий макаречко (мизинець) несуть кривулечку (ложку) через тин та в вуличку (рот). Грин. 1. 249.
Нас спонсорують: