Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вінець

Вінець, -нця, м. 1) Вѣнокъ. Грин. ІІІ. 271, 545. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. Мет. 2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. К. Псал. 47. 3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, Іде твоя сестриця од вінця. Мет. 170. Розчесав їй косу до вінця. Ном. № 8827. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. Мет. 171. 4) Дѣвство, дѣвственность. збавити, розвити вінець. Лишить дѣвственности. Ум. вінчик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 238.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЕЦЬ"
Бугаїв, -єва, -ве. Принадлежащій племенному быку. — ве молоко. Cм. молоко.
Дрилюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. 1) Сверлить дрилем. 2) Очищать крыжовникъ, смородину и т. п. отъ косточекъ.
Порозсерджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Разсердиться (о многихъ).
Поспіл II, -полу, м. Въ выраженіи: у посполі. Совмѣстно. Вона найняла собі хатину в посполі. Св. Л. 245.
Приповісти Cм. приповідати.
Простолюдія, -дії, ж. соб. = простолюд. КС. 1882. IV. 165.
Розумувати, -му́ю, -єш, гл. Разсуждать.
Спалити, -лю, -лиш, гл. 1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. ЗОЮР. І. 120 Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале. Мет. 208. 2) Опалить (солнцемъ кожу). 3) Безл. Мене спалило. Я вспылилъ, меня взорвало. Павлогр. у.
Струб, -бу, м. и пр. = зруб и пр. Угор.
Торгати, -гаю, -єш, гл. Дергать. Шейк. Вітер віконниці торгає на негоду. Харьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.