Ду́дник, -ка, м. = дударь 1 и 2. За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла: заграй мені, дуднику, у дуду. Ум. ду́дничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку.
Малолю́дно нар. Малолюдно. Тепер у полі малолюдно.
Набендю́житися, -жуся, -жишся, гл. Надуться. Чого то вже так набендюжився?
Осипати, -па́ю, -єш, сов. в. оси́пати, -плю, -леш, гл. = обсипати. Знати, знати козацьку хату скрізь десяту: вона соломою не покрита, приспою не осипана.
Охух, -ха, м. = оглух.
Під'ярок, -рка, м. соб. Полугодовалые ягнята, съ которыхъ можно стричь шерсть.
Пороняти, -ня́ю, -єш, гл. Бросить, сбросить (во множествѣ). Кайдани із рук, із ніг у Чорнеє море пороняв.
Проскакати, -чу, -чеш, гл.
1) Пропрыгать.
2) Проскакать. Проскакав конем швидко.
Пускатися, -каюся, -єшся, сов. в. пуститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Пускаться, пуститься. Мідяні човна, золоті весла. Ой пустимо ж ся на тихий Дунай. Пустимось кіньми, як дрібен дощик. Два роки в речі не пускався. Не трать, куме, сили, пускайсь на дно.
2) Расти, вырасти. Червона рожа зацвіла; і треба ж, на біду, — край неї хміль пустився.
3) Только сов. в. Начать, стать; начаться. Пустився я йти, коли дощ. А тут уже й дітки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синів.
4) — на що. Итти, пойти, рѣшиться на что. Я не вірю, щоб Христя на таке пустилася.
5) — чого. Выпускать, выпустить изъ рукъ. Як припала до кухля, неначе її уста до його прикипіли, та поти всього не випила, — не пустилася. пуститися берега. Забросить все, ни о чемъ не заботиться, опуститься. Чи можно ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. А я теж пустилась берега. Де було перш чисто, — тепер сміття по коліна.
6) духу пускається хто. Испускаетъ духъ, умираетъ. Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш?
Хуґа, -ґи, ж. Вьюга, мятель. Як піднялась хуґа! Ліпе ж тобі, що й Господи!