Бездільник, -ка, м. Лѣнтяй; бездѣятельный.
Бутина, -ни, ж. Лѣсосѣкъ, лѣсъ, предназначенный къ рубкѣ.
Гука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатиме-кричатиме не одну годину. Через греблю повалили, гукають, співають. Як гукають, так і одгукуються. До могили припала, матусеньки гукала. Гукає на його. 2) Толкать. 3) Оплодотворять (свинью). Кнорос... гукає льоху, а тота від того упороситься.
Дан, -ну, м. Столбъ, стоянь.
Змарнілий, -а, -е. Исхудалый (въ лицѣ).
Кожухарь, -ря́, м. Портной, шьющій кожухи.
Назо́ла, -ли, об. Причиняющій много хлопотъ. Це не корова, а просто назола. У хлів її поставиш, — не їсть нічого й не п'є, на пашу випустиш, — теж толку нема.
Налати́ти, -лачу́, -тиш, гл. Прибить къ стропиламъ лати (Cм. лата).
Сходовий, -а, -е. = східний. Сходовий вітер повіяв, з тополі листячко звіяв.
Хитрувати, -рую, -єш, гл. Хитрить. (Лисиця) як там уже не хитрувала, да не могла узять те м'ясо. Е, хитруй, не хитруй, а проти Бога не вихитруєш.