Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відплішити
відпльовуватися
відплюскати
відплюскувати
відплющити
відплющувати
відплющуватися
відповзати
відповідання
відповідати
відповіддя
відповідний
відповідній
відповідно
відповідувати
відповідь
відповісти
відповістити
відповіщати
відпозивати
відпокутувати
відполіскувати
відполовинити
відполоскати
відпоминати
відпорина
відпороти
відпорювати
відпорюватися
відпочивання
відпочивати
відпочивок
відпочин
відпочиння
відпочинок
відпочити
відправа
відправити
відправляти
відправлятися
відправувати
відпроваджувати
відпроважати
відпроваження
відпроважувати
відпродати
відпродувати
відпросити
відпроторити
відпроторитися
відпрохати
відпрохувати
відпрохуватися
відпрошувати
відпрошуватися
відпрягати
відпрядати
відпрядки
відпускати
відпуст
відпуститель
відпустити
відпущення
відрада
відраджування
відраджувати
відрадісний
відрадісно
відрадість
відрадність
відрадонька
відрадощі
відражуватися
відразу
відралити
відралитися
відрахувати
відраювати
відректи
відривати
відриватися
відригати
відригатися
відріз
відрізати
відрізнити
відрізняти
відрізнятися
відрізувати
відрізуватися
відрікати
відрікатися
відро
відробити
відробіток
відроблювати
відробляти
відроблятися
відробок
відродження
відроджувати
відроджуватися
відродок
відроскошувати
відростання
відростати
відросток
відрочити
відрубати
відрублювати
відрубний
відрубність
відрубно
відрубок
відрубувати
відрядити
відряжати
відряжатися
відрятовувати
відсаджувати
Безпам'Ятний, -а, -е. 1) Имѣющій слабую память, безпамятный, забывчивый. Шейк. 2) Находящійся въ безпамятствѣ. Гаркуша висажує у вікно безпам'ятну сотничиху і сам счеза. Стор. ІІ. 241.
Віянка, -ки, ж. = віяння 2. Аф. 351.
Вонпити, -плю, -диш, гл. Сомнѣваться. Не вонпив старий Шрам, що син його Петро укладе Тура. К. ЧР. 169.
Гря́нути, -ну, -неш, гл. Быстро двинуться, побѣжать, поѣхать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. Чуб. ІІІ. 169. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне. Грин. ІІІ. 200.
До́каз, -зу, м. Явная улика, обвиненіе. Доказ маю, хто вкрав. Камен. у. На кого маєте пеню, — скажіть; я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, — так сказав голова. Кв. По доказу то було трусють горілку, а нападьом справник не дозволяв трусить так здря, ні, було за це й дрюка. Харьк.
Досо́вдатися, -даюся, -єшся, гл. = досовкатися.
Плюскота, -ти, ж. Плескъ. Вода... без розливу і без плюскоти вже точиться ледві, ще видная, та вже не чутна. МВ. (О. 1862. III. 98).
Поохотитися, -чуся, -тишся, гл. Пожелать, захотѣть.
Розджохатися, -хаюся, -єшся, гл. Разсвирѣпѣть. Зеньк. у.
Торботряс, -са, м. Нищій, оборванецъ. Шейк.
Нас спонсорують: