Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відплішити
відпльовуватися
відплюскати
відплюскувати
відплющити
відплющувати
відплющуватися
відповзати
відповідання
відповідати
відповіддя
відповідний
відповідній
відповідно
відповідувати
відповідь
відповісти
відповістити
відповіщати
відпозивати
відпокутувати
відполіскувати
відполовинити
відполоскати
відпоминати
відпорина
відпороти
відпорювати
відпорюватися
відпочивання
відпочивати
відпочивок
відпочин
відпочиння
відпочинок
відпочити
відправа
відправити
відправляти
відправлятися
відправувати
відпроваджувати
відпроважати
відпроваження
відпроважувати
відпродати
відпродувати
відпросити
відпроторити
відпроторитися
відпрохати
відпрохувати
відпрохуватися
відпрошувати
відпрошуватися
відпрягати
відпрядати
відпрядки
відпускати
відпуст
відпуститель
відпустити
відпущення
відрада
відраджування
відраджувати
відрадісний
відрадісно
відрадість
відрадність
відрадонька
відрадощі
відражуватися
відразу
відралити
відралитися
відрахувати
відраювати
відректи
відривати
відриватися
відригати
відригатися
відріз
відрізати
відрізнити
відрізняти
відрізнятися
відрізувати
відрізуватися
відрікати
відрікатися
відро
відробити
відробіток
відроблювати
відробляти
відроблятися
відробок
відродження
відроджувати
відроджуватися
відродок
відроскошувати
відростання
відростати
відросток
відрочити
відрубати
відрублювати
відрубний
відрубність
відрубно
відрубок
відрубувати
відрядити
відряжати
відряжатися
відрятовувати
відсаджувати
Головиха, -хи, ж. Жена головы. О. 1861. XI. 112.
Засві́дче́ння, -ня, с. Засвидѣтельствованіе, свидѣтельство, удостовѣреніе. Черк. у. Смутна пісня є историчне засвідчення важкого минувшого життя. Левиц. І. (Правда, 1868, 484). Піди, хай піп дасть засвідчення. Н. Вол. у.
Зупинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. зупини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Останавливаться, остановиться, удерживаться, удержаться. Такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов та на хмарі зупинився. Рудч. Ск. II. 85.
Колотити, -чу́, -тиш, гл. 1) Мутить. Два голуби воду пили, а два колотили. Мет. 2) Масло сбивать. 3) Ссориться. Як у клуні не молотить, то в хаті колотить. Ном. № 10131. 4) Помыкать; распоряжаться чѣмъ. Так колотить всіма, як вир водою. Ном. № 3429. Оце колотить, як чорт лозою. Ном. № 3422. Поснули й ви, що світом колотили. К. НС. 7.
Ле́псько нар. Хорошо, красиво. Із кожного куріня везли знамена на конях, лепсько убраних. Стор. II. 156.
Перепієць, -пійця, м. 1) Небольшой свадебный хлѣбецъ особой формы. Марк. 137. МУЕ. III. 87. В п'ятницю до діла лежні з гурту поробили та шишки і перепійці в піч посадовили. Мкр. Н. 21. 2) Братъ новобрачной, который, послѣ отъѣзда послѣдней въ домъ жениха, также отправляется туда съ цѣлью узнать о результатахъ первой брачной ночи. Контантиногр. у.
Повсаджати, -джа́ю, -єш, гл. = повсаджувати. Повсаджав їх до темниці. Драг. 260.
Скаменілий, -а, -е. = скамянілий.
Скотарик, -ка, м. Ум. отъ скотарь.
Стромлятися, -ля́юся, -єшся, гл. Втыкаться, вонзаться.
Нас спонсорують: