Банність, -ности, ж. Печаль, грусть; тоска. Доки ми ся тай любили — втіхи та радости, а як ми ся залишили — жалю та банности.
Бе, меж. 1) Дѣтск. Выражаетъ гадливость. Не руш того, бо то бе! Какъ существительное: все нехорошее. 2) Подражаніе крику овцы. 3) ні бе, ні ме. Ничего не понимаетъ. Що хоч кажи йому, а він ні бе, ні ме.
Бойовище, -ща, с. Поле битвы.
Згоджа́тися, -джа́юся, -єшся
Змилитися, -люся, -лишся, гл. Съ отрицаніемъ: сдѣлаться немилымъ. Як побачила тебе, світ мені не змилився, усім я нудила, усюди я скучала.
Оденути, -ну, -не́ш, гл. Одѣть.
Снувавник, -ка, м. Дощечка или деревянная ложка съ двумя дырами, сквозь которыя проходять нитки основы — употребл. при снованіи основы.
Угор, угра, м. 1) Венгерецъ. Угри і ляхи біди додають. 2) угор = вугор.
Умивання, -ня, с. Умываніе. Ум. умиваннячко. Вибілило личко умивиннячко.
Фалда, -ди, ж. 1) Складка. 2) Зарубка на концѣ песта къ сукновальнѣ. Cм. хвалда.