Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

визолотити
визолочувати
визубень
визублювати
визублюватися
визути
виїдати
виїдок
виїзд
виїзджати
виїздити 1
виїздити 2
виїсти
виїститися
виїхати
вийгравати
виймати
вийматися
вийна
вийти
викавзувати
виказ
виказати
виказитися
виказувати
викакати
викакатися
виканючити
викапаний
викарати
викарбувати
викати
викачалкувати
викачати
викачувати
викачуватися
викашлювати
викашлюватися
виквиляти
викидати 1
викидати 2
викидатися
викидний
викинути
википати
викисати
викичувати
викишкати
викінчити
викінчувати
виклад
викладаний
викладання
викладати
викладний
викладування
викладувати
викладчастий
викладчатий
викласти
виклеїти
виклесуватися
виклеювати
виклик
викликання
викликати 1
викликати 2
виклисувати
викличка
виклопотати
викльовувати
виклюнути
викобзати
виков
виковерзувати
виковзати
виковтати
виковувати
виковуватися
виколоти
виколупати
виколупувати
виколювати
виколядувати
викомпонувати
виконавець
виконання
виконати I
виконати II
виконувати
виконуватися
викопати
викопирсати
викопирсувати
викопувати
викопуватися
викоренити
викорінювати
викорінюватися
викоріняти
викормити
викорпати
викорпувати
викорчовувати
викорчувати
викос
викосити
викот
викотити
викохати
викохувати
викохуватися
викоцабнутися
викочувати
викочуватися
викошувати
викпити
викравка
викрадати
викрадатися
Видавлювати, -люю, -єш, сов. в. видавити, -влю, -виш, гл. 1) Выдавливать, выдавить, выжимать, выжать. Він видавить з тебе олію. Котл. Ен. І. 29. 2) Давить, передавить. Сучого сина звірюка половину кролів видавив. Рудч. Ск. II. 12. 3) Оттискивать, оттиснуть.
Доку́рюватися, -рюю́ся, -єшся, сов. в. докури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Докуриваться, докуриться.
Задумливий, -а, -е. Задумчивый. Левиц. І. Правда, 1868. 461.
За́морозь, -зі, ж. Снѣгъ, намерзшій на оконномъ стеклѣ. Дивиться в поле, через царину, прохухавши заморозь на склі. Г. Барв. 167.
Підвоїводський, -а, -е. Принадлежащій помощнику воеводы. Увіходе Ст. Хмелецький з підвоїводським почтом. К. ПС. 33.
Свинушник, -ка, м. Раст. Salvia verticillata L. ЗЮЗО. І. 135.
Справність, -ности, ж. Исправность.
Стовкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Отолочь, обшастать. Стовк мішок проса тому чоловікові. Рудч. Ск. II. 166. У куми в гостях була та й не стовкла пшона. Грин. І. 32. 2) Истолочь. 3) Расшибить. Схилився на поліно, та стовк собі коліно. Ном. № 13315.
Хліборобство, -ва, с. Земледѣліе, хлѣбопашество. Масюк любив хліборобство. Левиц. Пов. 193.
Шестерик, -ка, м. 1) Шестерикъ (воловъ, лошадей). Сімсот волів в оборі, а шестерик в плузі. Чуб. V. 417. 2) Шлея съ шестью полосами (продольными и поперечными). Вас. 160.
Нас спонсорують: