Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ведмежа
ведмежий
ведмідь
ведрик
вежа
вежовий
везерунок
везти
везучий
вейкати
векати
векелия
векнути
вексель
вележирувати
велелюдний
велелюдно
велемудрий
велемудро
велерічивий
велет
велетенський
велетень
велетів
велий
велик
великанський
великдень
великий
великість
велико
великовоїн
великовоїнний
великовчений
великогрішниця
великодень
великодній
великодушний
великолітній
великомовний
великомовність
великоможний
великомученик
великомучениця
великородний
великорозумний
великосвітній
великотерплячий
велич
величати
величатися
величезний
величенний
величенький
величінь
величкий
величко
величний
величність
велично
величночесний
величчя
веління
веліти
вельбіб
вельбучитися
вельбучний
вельґоґор
вельми
вельмий
вельможа
вельможество
вельможний
вельможність
венберь
венгерка
венґирь
вентерь
вепер
веприна
вепрок
вера
верба
вербина
вербинець
вербинка
вербиця
вербич
вербиченька
вербичка
вербка
верблик
верблюд
верблюдка
верблюжий
верблюжина
вербляниця
вербний
вербник
вербниця
вербняк
вербовий
вербов'я
верболіз
вербонька
вербочка
вербуванець
вербування
вербувати
вербунка
вербунковий
вербунок
верб'я
вервечка
верг
вергання
вергати
вергатися
верглик
вергнути
Болгарський, -а, -е. Болгарскій. Желех. Шо у тім болгарськім краю за Дунаєм май чувати. Федьк. І. 122.
Джгут, -та́, м. 1) Платокъ или что нибудь другое свернутое на подобіе веревки, жгутъ. Макс. (1849) 60. 2) Родъ игры въ карты. КС. 1887. VI. 471. Гуляти у джгута. Ум. Джгуто́к.
Зохотитися, -чуся, -тишся, гл. Почувствовать охоту, желаніе. Харьк. у. Зохотився до школи хлопець. Черк. у.
Зривання, -ня, с. Срываніе.
Колісниця, -ці, ж. 1) Колесница (только въ литературномъ языкѣ). Cм. колесница. 2) и мн. колісниці = колішня. Шух. І. 165.
Пальок, -лька, м. 1) = палець 2. Шух. І. 103. 2) Cм. деркач. Шух. І. 166.
Під'юджувати, -джую, -єш, сов. в. під'ю́дити, -джу, -диш, гл. Подстрекать, подстрекнуть къ чему, подбить. Желех. Cм. юдити.
Пукатися, -каюся, -єшся, гл. Трескаться. Аж ся під ним земля пукала. Гол. I. 83.
Ростепірчувати, -чую, -єш, сов. в. ростепірчити, -чу, -чиш, гл. 1) Растопыривать, растопырить. Ростепірчила пальці та й показує. Новомоск. 2) Растормошить. Трошки ростепірчила я вузлик і бачила, що там гроші. Новомоск. (Залюб.).
Ушечко, -ка, с. Ум. отъ ухо. Рудч. Ск. І. 16.
Нас спонсорують: