Бир! бирр! меж. Крикъ, которымъ гонять овецъ.
Даре́мне, даре́мно нар. 1) Даромъ, безвозмездно. Умер той, що даремне давав. 2) Напрасно, тщетно. Даремне його дожидався, — не прийшов. 3) Безъ пользы, даромъ. Ой місяцю! світиш та не грієш, тільки даремне в Бога хліб їси.
Дотина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. дотну́ти и дотя́ти, -тну́, -не́ш, гл. 1) Дорѣзывать, дорубливать. 2) Досаждать, допекать, пилить. Він мені дотинає за матір. Хоць ти не скажеш, то скаже твоя мати да буде мені що-ранку дотинати: «вставай, невістко, бодай ти здорова не встала. Він почав дотинати моєму чоловікові, що мене треба в острог за те, що я колись дотинала його жінці чамайданом. Словом дотина.
Здви́нути, -ну, -неш, гл. Шевельнуть. Зайчик... дух притаїв, оком не здвине, а пильно дивиться.
Зрухнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = зрушитися. З місця й не зрухнеться.
Кадити, -джу́, -диш, гл. Кадить, курить. Пі світила, ні кадила, як тебе смерть вхопила.
Клинуватий, -а, -е. 1) Клинообразный.
2) Человѣкъ съ однимъ ядромъ.
Мі́зок, -вку, м. Мозгъ. Курячий же в тебе, пане Петре, мізок. Любить її, наче кошеним мізком нагодувала його.
Підхарчуватися, -чуюся, -єшся, гл. Подкормиться; нѣсколько наѣсться.
Слих, -ху, м. Слухъ. Прийшли слихи до милої, що милого вбито.