Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вергти
вергун
вере
веребей
вереб'ячий
верев'яний
вереди
вередити
вередитися
вередій
вередійка
вередливий
вередливо
вередник
вередниця
вередовний
вереду
вередування
вередувати
вередун
вередуха
верезати
веремій
верем'я
веренва
вереня
верес
вересень
вереск
вересклеп
верескливий
верескотня
верескотнява
верескун
верескуха
вереснути
верета
веретенечко
веретенитися
веретенний
веретенниця
веретено
веретенце
веретина
веретиння
веретище
веретільник
веретільниця
веретінник
веретінце
веретка
верето
вереття
веретяний
веречи
верещака
верещання
верещати
верея
вержет
верзиця
верзікати
верзіння
верзти
верзтися
верзувати
верзун
верзякання
верзякати
веризуб
верівчаний
верінка
веріс
верія
верклюг
верлань
верлатий
верло
верміян
вернець
вернивода
верниголова
вернигора
вернидуб
вернина
вернисонце
вернути
версадло
версовик
верста
верстак
верстат
верстати
верства
верствак
верстовий
версть
вертання
вертати
вертатися
вертеп
вертепа
вертепний
вертиголов
вертигузка
вертипорох
вертіж
вертій
вертіння
вертіти
вертітися
верткий
вертливий
вертлик
вертлюг
вертун
вертунець
верть
вертьог
вертьога
Безпритульний, -а, -е. Безпріютный. Шейк. Аф. 297.
Бічний, -а, -е. Боковой. Желех.
Дола́жувати, -жую, -єш, гл. = доладжувати.
Домува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Быть, находиться дома. Наша пані домує, вечеряти готує. Чуб. ІІІ. 235. 2) Домосѣдничать, сидѣть дома. Годі вам, панове-молодці, домувати! ідіте зо мною на Черкень-долину гуляти. Макс. (1819), 82.
Зненапа нар. = зненацька. Шух. І. 180.
Лабазник, -ку, м. Раст. Spiraea Ulmaria. ЗЮЗО. І. 137.
Лу́бка, -ки, ж. Табакерка. Черниг. г.
Перш, перше, нар. 1) Прежде, ранѣе. Дівчинонька мила перш мене любила. Чуб. V. 168. Вона теє перше його зачувала. Макс. Ой чом тепер не так, як перше було. Чуб. III. 417. 2) Сначала, сперва, прежде. Перш воно так і було, а далі почав усе більш та більш приганяти до роботи. Грин. II. 233. Перше літа пролетіли як дощова хмара, а тепера надо мною якась божа кара. Чуб. V. 361.
Проговорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. проговори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Проговариваться, проговориться. Говори, та не проговорися. Ном. № 1115.
Смітний, -а, -е. Сорный, мусорный.
Нас спонсорують: