Бохунець, -нця, м. и пр. = бухан, буханець. Хліба бохунець.
Вигук, -ку, м. Крикъ, выкрикъ. Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків.
Ґринджо́лята, -лят, мн. Маленькія санки-дровни. Впрягла в ґринджолята павичку.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Пензель, -зля, м.
1) Кисть (у живописцевъ). Дістав палітру з красками і пензель.
2) = щітка, которой бѣлятъ стѣны. Ум. пензлик.
Пригрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. пригріти, -грію, -єш, гл. Припекать, припечь, пригрѣвать, пригрѣть. Зійшло сонце під віконце... стало пригрівать. Наше женихання — як літня роса: вітер повіє, сонце пригріє, роса опаде.
Притихомирити, -рю, -риш, гл. Усмирить.
Роскріслити, -лю, -лиш, гл. Разставить, растопырить (руки). Той бється, той ховається, той роскріслить руки і крутиться.
Стадня, -ні, ж. = стайня.
Ткачувати, -чую, -єш, гл. Заниматься ткачествомъ.