Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вергти
вергун
вере
веребей
вереб'ячий
верев'яний
вереди
вередити
вередитися
вередій
вередійка
вередливий
вередливо
вередник
вередниця
вередовний
вереду
вередування
вередувати
вередун
вередуха
верезати
веремій
верем'я
веренва
вереня
верес
вересень
вереск
вересклеп
верескливий
верескотня
верескотнява
верескун
верескуха
вереснути
верета
веретенечко
веретенитися
веретенний
веретенниця
веретено
веретенце
веретина
веретиння
веретище
веретільник
веретільниця
веретінник
веретінце
веретка
верето
вереття
веретяний
веречи
верещака
верещання
верещати
верея
вержет
верзиця
верзікати
верзіння
верзти
верзтися
верзувати
верзун
верзякання
верзякати
веризуб
верівчаний
верінка
веріс
верія
верклюг
верлань
верлатий
верло
верміян
вернець
вернивода
верниголова
вернигора
вернидуб
вернина
вернисонце
вернути
версадло
версовик
верста
верстак
верстат
верстати
верства
верствак
верстовий
версть
вертання
вертати
вертатися
вертеп
вертепа
вертепний
вертиголов
вертигузка
вертипорох
вертіж
вертій
вертіння
вертіти
вертітися
верткий
вертливий
вертлик
вертлюг
вертун
вертунець
верть
вертьог
вертьога
Байрак, -ка, м. 1) Лѣсокъ въ оврагѣ; буеракъ. Такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже світе! Грин. II. 169. Ой не шуми, луже, зелений байраче! Мет. 92. До зеленої неділі в байраках біліли сніги. Шевч. 2) Мундштукъ при уздечкѣ. Сідло черкеське а пітником, уздечка новісінька з байраком. Изъ пѣсни, приведенной въ «Истор. Новой Сѣчи» Скальковскаго. Ум. байрачок, байраченько.
Блик меж. = блим. Передо мною усе щось блик та блик! коли я придивляюсь, аж то гроші горять. Шейк.
Блюзнірський, -а, -е. Кощунскій, богохульный.
Гризь! I меж. Выражаетъ грызеніе. Мнж. 26. Маня і справді, мов мишка, вхопила двома полюшками ядерце, мов та лапками, і гризь його! Сим. 210.
Запуха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. запу́хти, -хну, -неш, гл. Запухать, запухнуть.
Згріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. згребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Сгребать, сгресть.
Лі́нощі, -щей и -щів, ж. мн. Лѣнь, лѣность. Левиц. І. 194. За лінощами Богу не молюся, чим я Богу сподоблюся? Чуб. V. 442.
Природити, -джу́, -диш, гл. Уродить. Нащо це ти цілу картоплю, а не половинки садиш? — Шоб Бог більшу природне. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Смуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Грустить. ЛВ. ІІ. 10. Смуткувала Марина осінь, смуткувала й зіму. Левиц. І. 32.
Чу! меж. Крикъ, которымъ прогоняютъ свинью. Чу, а то стопчу! Грин. II. 309.
Нас спонсорують: