Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вергти
вергун
вере
веребей
вереб'ячий
верев'яний
вереди
вередити
вередитися
вередій
вередійка
вередливий
вередливо
вередник
вередниця
вередовний
вереду
вередування
вередувати
вередун
вередуха
верезати
веремій
верем'я
веренва
вереня
верес
вересень
вереск
вересклеп
верескливий
верескотня
верескотнява
верескун
верескуха
вереснути
верета
веретенечко
веретенитися
веретенний
веретенниця
веретено
веретенце
веретина
веретиння
веретище
веретільник
веретільниця
веретінник
веретінце
веретка
верето
вереття
веретяний
веречи
верещака
верещання
верещати
верея
вержет
верзиця
верзікати
верзіння
верзти
верзтися
верзувати
верзун
верзякання
верзякати
веризуб
верівчаний
верінка
веріс
верія
верклюг
верлань
верлатий
верло
верміян
вернець
вернивода
верниголова
вернигора
вернидуб
вернина
вернисонце
вернути
версадло
версовик
верста
верстак
верстат
верстати
верства
верствак
верстовий
версть
вертання
вертати
вертатися
вертеп
вертепа
вертепний
вертиголов
вертигузка
вертипорох
вертіж
вертій
вертіння
вертіти
вертітися
верткий
вертливий
вертлик
вертлюг
вертун
вертунець
верть
вертьог
вертьога
Вутя, -тяти, с. = утя. Грин. ІІІ. 111. Ум. вутятко.
За́городка, -ки, ж. Ум. отъ за́города.
Зди́міти, -мію, -єш, гл. Обратиться въ дымъ, разсѣяться какъ дымъ. Пропав, як здимів. Ном. № 1871.
Лу́б'я, -б'я, с. Кора, снятая съ дерева большими кусками. Ти йому образи, а він тобі луб'я. Ном. № 13071. старе луб'я, а также и просто луб'я. Старый, старая (о человѣкѣ). Та він уже старе луб'я! — А ну, луб'я, йди сюди! (старий до старої, а стара тоді одказує): — Бач, як тепер, то і луб'я, а колись, то й голуб'я. Ном. № 9127.
Мали́й, -а́, -е́ 1) Малый, маленькій, небольшой. З малої искри великий огонь буває. Ном. Мала дитина. Мала вербочка. Малі чоботи на мене. На їх сем'ю се мала хата. Хоч він малий серед панів чоловік, та великий розум має. Ой гукну я на малого: сідлай коня вороного! Мет. 73. час малий. Короткое время. Літа ж мої, літа, та ви молодії, де ж я вас поділа за часи малії. Г. Барв. 411. 2) У гуцуловъ употребляется для названія различныхъ животныхъ: малим называютъ волка, малою — овцу; призиваютъ теленка: мале! мале! Шух. І. 22, 211. Kolb. І. 65. Сравн. ст. менший. по-малу. Cм. помалу. Ум. мале́нечкий, маленький, малесенький, мале́сечкий, мане́нький, мане́сенький, манюній, манюсенький, манюсюсенький, манюсюнечкий. Ой ти, галочко чорная, маленькая! Скажи, галочко, де моя миленькая? Мет. 48. Ще нема двох маленьких коробочок: одна маленька, а друга малесенька. Левиц. І. Там хатина малесенька, там дівчина гарнесенька. Федьк. І. 7. Голівка в його була така малесечка, як зернятко. МВ. ІІ. 163. Вилися між деревами якісь сіресенькі пташечки малесечкі. МВ. (О. 1862. І. 72). Жінка маненька, коротесенька. МВ. ІІ. 132. Горобчичок манісенький, на ніженьку кривісенький. Н. п. Ти ж моя манюсюнечка! Г. Барв. 100.
Мня́со Cм. м'ясо.
Обийстя, -тя, с. Усадьба. Подивився він у своїм обийстю, — аж у нього все жито в засіках. Рудч. Ск. І. 81.
Турнути, -ну́, -не́ш, гл. Толкнуть; послать, погнать. Щоб тебе лють турнула. Пом. № 3738. Турнув Харько хлопця на хутір.
Шебенути, -ну, -неш, гл. Пырнуть. Як шебенув його ножем. Золотон. у.
Шнурковий, -а, -е. Изъ шнурка или въ видѣ шнурка сдѣланный. Шнуркові кісники. О. 1861. XI. 29.
Нас спонсорують: