Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вергти
вергун
вере
веребей
вереб'ячий
верев'яний
вереди
вередити
вередитися
вередій
вередійка
вередливий
вередливо
вередник
вередниця
вередовний
вереду
вередування
вередувати
вередун
вередуха
верезати
веремій
верем'я
веренва
вереня
верес
вересень
вереск
вересклеп
верескливий
верескотня
верескотнява
верескун
верескуха
вереснути
верета
веретенечко
веретенитися
веретенний
веретенниця
веретено
веретенце
веретина
веретиння
веретище
веретільник
веретільниця
веретінник
веретінце
веретка
верето
вереття
веретяний
веречи
верещака
верещання
верещати
верея
вержет
верзиця
верзікати
верзіння
верзти
верзтися
верзувати
верзун
верзякання
верзякати
веризуб
верівчаний
верінка
веріс
верія
верклюг
верлань
верлатий
верло
верміян
вернець
вернивода
верниголова
вернигора
вернидуб
вернина
вернисонце
вернути
версадло
версовик
верста
верстак
верстат
верстати
верства
верствак
верстовий
версть
вертання
вертати
вертатися
вертеп
вертепа
вертепний
вертиголов
вертигузка
вертипорох
вертіж
вертій
вертіння
вертіти
вертітися
верткий
вертливий
вертлик
вертлюг
вертун
вертунець
верть
вертьог
вертьога
Біднота, -ти, ж. 1) Бѣдность, убожество. 2) соб. Бѣдные люди, бѣдняки. Там живе усе така біднота, що страх і дивиться.
Бузувірка, -ки, ж. = безувірка. У, як би я піймала отту бузувірку, я б їй голову одтяла, щоб не кидала матері. Кв.
Защіпа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. защіпну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Защепать, защепнуть, брать, взять на крючекъ. Защіпни, кажу, двері, та не пускай. Кв. Драм. 260. Защепнеш же двері на защіпку, як я піду. Харьк. г.
Знамірнтися Cм. знамірятися.
Ліси́стий, -а, -е. Лѣсистый.
Могори́чити, -чу, -чиш, гл. Угощать для какой-нибудь цѣли, располагать въ свою пользу угощеніемъ. Треба прохати сусідів... та ще й могоричити. О. 1862. І. 72. Могоричив, могоричив, поки сказав. Ном.
Повтихати, -хаємо, -єте, гл. Утихнуть (о многихъ). Мої думи повтихали. Федьк. І. 29.
Порозвідувати, -дую, -єш, гл. То-же, что и розвідати, но во множествѣ.
Риштуватися, -ту́юся, -єшся, гл. = рихтуватися. Треба мерщій риштуватись та в похід рушати. Грин. III. 584.  
Стрюк, -ка, м. = струк. Камен. у. Ум. стрючо́к, стрюче́чок.
Нас спонсорують: