Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вергти
вергун
вере
веребей
вереб'ячий
верев'яний
вереди
вередити
вередитися
вередій
вередійка
вередливий
вередливо
вередник
вередниця
вередовний
вереду
вередування
вередувати
вередун
вередуха
верезати
веремій
верем'я
веренва
вереня
верес
вересень
вереск
вересклеп
верескливий
верескотня
верескотнява
верескун
верескуха
вереснути
верета
веретенечко
веретенитися
веретенний
веретенниця
веретено
веретенце
веретина
веретиння
веретище
веретільник
веретільниця
веретінник
веретінце
веретка
верето
вереття
веретяний
веречи
верещака
верещання
верещати
верея
вержет
верзиця
верзікати
верзіння
верзти
верзтися
верзувати
верзун
верзякання
верзякати
веризуб
верівчаний
верінка
веріс
верія
верклюг
верлань
верлатий
верло
верміян
вернець
вернивода
верниголова
вернигора
вернидуб
вернина
вернисонце
вернути
версадло
версовик
верста
верстак
верстат
верстати
верства
верствак
верстовий
версть
вертання
вертати
вертатися
вертеп
вертепа
вертепний
вертиголов
вертигузка
вертипорох
вертіж
вертій
вертіння
вертіти
вертітися
верткий
вертливий
вертлик
вертлюг
вертун
вертунець
верть
вертьог
вертьога
Бабівщи́на, -ни, ж. = Баби́зна. Волч. у.
Відчуватися, -ваюся, -єшся, гл. Слышаться. Мені одчуваються речі дідусеві. Г. Барв. 367.
Гамала, -ли, ж. Смѣсь? Родъ кушанья? Накришили так то того, то сього, — вийшла чисто гамала, — поїли. Пирят. у. Слов. Д. Эварн.
Знишкнути, -ну, -неш, гл. Притихнуть, смолкнуть.
Капель, -пля, м. Одинъ изъ двухъ длинныхъ наушниковъ у капелюхи. Находясь безъ употребленія, каплі отворочены вверхъ шапки и концы ихъ связаны; во время употребленія они опускаются внизъ и завязываются подъ подбородкомъ. Харьк. г.
Підковувати, -вую, -єш, сов. в. підкувати, -кую́, -єш, гл. Подковывать, подковать. Підкую, Юрку, вороного коника. Мет. 181.
Поперетрушувати, -шую, -єш, гл. Тоже, что и перетрусити, но во множествѣ. Прибрала гарно світличку: рушники шиті порозвішувала, сухі зілля за сволоком і за богами поперетрушувала. Г. Барв. 161.
Порозділяти, -ля́ю, -єш, гл. Раздѣлить (во множествѣ).
Причілок, -лка, м. 1) Боковая стѣна дома; бокъ крыши дома, фронтонъ. Рудч. Ск. І. 117. 2) Боковая стѣнка сундука. Сумск. у. Вас. 150.
Спачитися, -чу́ся, -чишся, гл. Искривиться, покоситься. Спачились двері. Камен. у.
Нас спонсорують: