Боятися, боюся, -їшся, гл. Бояться. Вовка бояться, то і в ліс не йти. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору. Ідіть, душі, та й бояйтеся (вм. бійтеся).
Вибрикувати, -кую, -єш, гл.
1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води.
2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували.
Застукоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Учащенно застучать. Шось застукотіло у вікно. 2) Забиться (о сердцѣ). Серце в батька й матері швидче застукотіло.
Кликотіти, -кочу, -чеш, гл. = клекотіти.
Мізчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Мозжить. Мізчив мене.
Оснач, -ча́, м. Сплавщикъ плотовъ. Осначі їдять калачі, осначки їдять болячки.
Перемагати, -га́ю, -єш, сов. в. перемогти, -можу, -жеш, гл. Превозмогать, превозмочь, одолѣвать, одолѣть, побѣждать, побѣдить, пересиливать, пересилить. Кому Бог поможе, той все переможе. Замовкла мати: бачить — не переможе сина.
Підземний, -а, -е. Подземный. Освічуєш підземні глибокости. Загоготів якийсь підземний глас.
Покосити, -шу́, -сиш, гл. Скосить. Хто ж тую травицю покосить? Пішли вони косить; покосили і поклали в копиці.
Припірати, -ра́ю, -єш, сов. в. приперти, -пру, -реш, гл. Упираться, упереться. (Будинок) до другого стріха в стріху припірав.