Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відкривання
відкривати
відкриватися
відкриття
відкришити
відкришитися
відкрутити
відкручувати
відкручуватися
відкудовчити
відкуп
відкупати
відкупити
відкупляти
відкуплятися
відкупне
відкупний
відкуповуватися
відкусити
відкушувати
відлазити
відламати
відламувати
відлатати
відлаюватися
відлеглий
відлеглість
відлегло
відлежати
відлежувати
відлетіти
відливало
відливати
відливатися
відлига
відлигнути
відлигти
відликати
відлинути
відлипати
відлиск
відлити
відличка
відличний
відліг
відліж
відлізти
відліпити
відліплювати
відліт
відлітати
відліч
відлічити
відлічувати
відлічуватися
відлога
відложити
відломити
відломлювати
відломок
відлузати
відлука
відлупити
відлуплювати
відлуплюватися
відлустуватися
відлучання
відлучати
відлучатися
відлучний
відлучувати
відлюбити
відлюдний
відлюдник
відлюдно
відлюдок
відлютувати
відлютуватися
відлягти
відлясок
відмага
відмагання
відмагати
відмагатися
відмазати
відмазувати
відмайструвати
відмакошити
відмалювати
відмалюватися
відманити
відманіжити
відманювати
відмастити
відмастка
відмахнути
відмахувати
відмахуватися
відмащення
відмащувати
відмежовувати
відмелювати
відмерзати
відмерти
відмести
відмивати
відмиватися
відмикати
відмикатися
відмикувати
відмити
відміл
відмін
відміна
відмінити
відмінний
відмінник
відмінність
відмінок
відмінча
Білявка, -ки, ж. Бѣлолицая, бѣлокурая, блондинка. Гол. II. 432. Ой не піду до білявки, не піду. Pauli. II. 189. Ум. білявонька, білявочка.
Вицяпати Cм. вицяпувати.
Дужий, -а, -е. 1) Сильный, мощный. Не дужий б'є, а сміливий. Ном. № 7259. Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий! Шевч. 165. дужий, не дужий зробити щось. Въ состояніи, не въ состояніи сдѣлать что либо. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216. 2) Здоровый. Дужим не треба лікаря. Єв. Мт. IX. 12. Ум. дуженький.
Жда́ти, жду, ждеш, гл. Ждать, ожидать, чаять. Бог не рівно ділить: жде, щоб сами ділилися. Ном. № 81. Якого прасунка ждатимеш. Ном. № 5623. Не жди свого миленького із чужого краю. Мет. 11. Я щастя ждав, — на злигодні здобувся: я світу ждав, — у темряві зостався. К. Іов. 65. жда́ти на ко́го. Ждать кого. Ждав уже на нас увесь рід Ілашів. Федьк. Пов. 29. Час не жде на нас. Св. Л. 295.
Здри́ги, здриг, ж. мн. Дрожь. Левч. 36.
Змірити, -рю, -риш, змі́ряти, -ряю, -єш, гл. Смѣрить, измѣрить. Не увіриш, поки сам не зміриш. Ном. № 6831. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє. Ном. № 2354.
Нестямно нар. Растерянно; внѣ себя. О мій батечку, мій таточку! нестямно скрикнула вона. Мир. Пов. І. 122.
Німчити, -мчу, -чиш, гл. Онѣмечивать. Желех.
Позвичайнішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться вѣжливѣе, улучшиться по своему поведенію. Був розбишака на все село, а в руках подержано його — позвичайнішав, став м'який, хоть в ухо бгай. Конот. у.
Прокидати, -да́ю, -єш, сов. в. прокидати, -даю, -єш, и прокинути, -ну, -неш, гл. 1) Расчищать, расчистить, прогресть отъ снѣга и пр. Ну й понамітало снігу! Треба прокидати (прокинути) стежку від хати до хліва. 2) Не попадать, не попасть, промахнуться. Стріляли козаки та рейтари. І вони прокинули. Морд. Пл. 171. 3) Простилать, простлать. Прокинувши на полу ряднину, лягла й сама хоч задрімати. Мир. ХРВ. 56. Та зійду я на могилу, та прокину сірячину, та ляжу трохи спочину. КС. 1883. IV. 907. (Н. п.). 4) Истрачивать, истратить, потерпѣть убытокъ. На весіллі в родичів рублів п'ять прокинеш. Лубен. у. На тому заробиш, на тому прокинеш. Лубен. у. 5) сов. в. только прокинути. Будить, разбудить. Цілу ніч прокидало Христю материне важке зітхання. Мир. Пов. І. 118. Заснула без подушки, — прокинули б дівчину та поклали б їй подушечку. Зміев. у.
Нас спонсорують: