Запопада́ти 2, -да́ю, -єш, сов. в. запопа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав.
Полаятися, -лаюся, -єшся, гл. Побраниться. Полаялись за масляні вишкварки.
Прасольство, -ва, с. Мелочной торгъ вяленою рыбою и солью, прасольство.
Сойка, -ки, ж.
1) = соя. — лісова. пт. = лускогоріх.
Спиночка, -ки, ж. Ум. отъ спина.
Стукотнеча, -чі, ж. = стукнява.
Тисячолітній, -я, -є. Тысячелѣтній. Погорджували тисячолітнім предківським словом.
Трівати, -ва́ю, -єш, гл. = тривати.
Харпачина, -ни, м. = харпак.
Чиряк, -ка, м. Чирей, вередъ. Чиряк великий, а, гною мало. Догожає, як чирякові.