Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відтовкувати
відтоді
відтопити
відтоплювати
відтоплюватися
відтоптати
відтоптувати
відтруть
відтручати
відтручення
відтручувати
відтулити
відтуляти
відтупати
відтупуватися
відтухати
відтягати
відтягувати
відтяти
відумерщина
відусіль
відусюди
відучати
відучатися
відучити
відучувати
відучуватися
відхарамаркати
відхасник
відхаювати
відхвалюватися
відхватитися
відхвачуватися
відхибнути
відхибнутися
відхилити
відхиляти
відхилятися
відхитнути
відхід
відхідливий
відхідний
відхідник
відхлинути
відхлинутися
відхлянути
відходити 1
відходити 2
відходитися
відхожа
відхожати
відхрестити
відхрещувати
відхрещуватися
відхтітися
відхухати
відцарювати
відцвісти
відцвітати
відцвітатися
відци
відциркувати
відціджувати
відціль
відцуратися
відцуруватися
відчай
відчалити
відчалювати
відчалюватися
відчарувати
відчахнути
відчахнутися
відчаяка
відчепити
відчепляти
відчеплятися
відчеркнути
відчесати
відчикрижити
відчинити
відчиняти
відчинятися
відчистити
відчитати
відчитувати
відчіпне
відчубити
відчуватися
відчудити
відчустрити
відчухмарити
відчухрати
відшахнутися
відшептати
відшиб
відшивати
відшіптувати
відшкандибати
відшкварити
відшмагати
відшмарувати
відшпандорити
відшпилити
відшпилювати
відшрубувати
відштовхнути
відшукати
відшукування
відшукувати
відшукуватися
відшумувати
відщебетати
відщедрувати
відщепити
відщеплюватися
відщепляти
відщеплятися
відщепнути
відщібатися
Адресува́ти, -су́ю, -єш, гл. Адресовать. Желех.
Блейвас, -су, м. Свинцовыя бѣлила, бѣлила. Бо щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. ІІІ. 49.
Запозива́тися, -ва́юся, -єшся, гл. Начать судиться, завести тяжбу. Не запозиваться ж йому з магнатом. Стор. І. 189.
Лі́карський, -а, -е. Лѣкарскій; врачебный.
Логи́н, -на, м. 1) Упавшее или сломленное бурей дерево. Вх. Зн. 33. 2) Лежебока, лѣнтяй. Вх. Зн.
Опирь II, нар. = опір. Племінник опирь став, затявся. Мкр. Н. 10.
Підштанки, -ків, м. мн. Подштаники, исподніе штаны. (Залюб.).
Спасатися, -саюся, -єшся, сов. в. спастися, -суся, -сешся, гл. 1) Спасаться. спастись (о душевномъ спасеніи). Недалеко відсіля спасається пустельник. Стор. І. 106. Я ся піду питати, як ся гріхів спасати. Н. п. на гріх не спасешся. Отъ грѣха но убѣжишь. Ном. № 97. 2) Только несов. в. Говѣть.
Угріватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. угрітися, -ріюся, -єшся, гл. 1) Согрѣваться, согрѣться, разгорячаться, разгорячиться. Ном. № 3165. Угрівся я на печі. Конст. у. 2) Только сов. в. удариться. Долоні палали, що вгрівся ними з розмахом. Св. Л. 45.
Чорнокленовий, -а, -е. Пакленовый, изъ паклена. Удлище довге, чорнокленове. Морд. Оп. 36.
Нас спонсорують: