Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відтовкувати
відтоді
відтопити
відтоплювати
відтоплюватися
відтоптати
відтоптувати
відтруть
відтручати
відтручення
відтручувати
відтулити
відтуляти
відтупати
відтупуватися
відтухати
відтягати
відтягувати
відтяти
відумерщина
відусіль
відусюди
відучати
відучатися
відучити
відучувати
відучуватися
відхарамаркати
відхасник
відхаювати
відхвалюватися
відхватитися
відхвачуватися
відхибнути
відхибнутися
відхилити
відхиляти
відхилятися
відхитнути
відхід
відхідливий
відхідний
відхідник
відхлинути
відхлинутися
відхлянути
відходити 1
відходити 2
відходитися
відхожа
відхожати
відхрестити
відхрещувати
відхрещуватися
відхтітися
відхухати
відцарювати
відцвісти
відцвітати
відцвітатися
відци
відциркувати
відціджувати
відціль
відцуратися
відцуруватися
відчай
відчалити
відчалювати
відчалюватися
відчарувати
відчахнути
відчахнутися
відчаяка
відчепити
відчепляти
відчеплятися
відчеркнути
відчесати
відчикрижити
відчинити
відчиняти
відчинятися
відчистити
відчитати
відчитувати
відчіпне
відчубити
відчуватися
відчудити
відчустрити
відчухмарити
відчухрати
відшахнутися
відшептати
відшиб
відшивати
відшіптувати
відшкандибати
відшкварити
відшмагати
відшмарувати
відшпандорити
відшпилити
відшпилювати
відшрубувати
відштовхнути
відшукати
відшукування
відшукувати
відшукуватися
відшумувати
відщебетати
відщедрувати
відщепити
відщеплюватися
відщепляти
відщеплятися
відщепнути
відщібатися
Заме́рзлий, -а, -е. Замерзшій, мерзлый. Знайшли у снігу замерзлого. Мир. Пов. І. 122. На замерзлу землю як упаде сніг хочень і великий, то хлібові теє не шкодить. Камен. у.
Красунок, -нка, м. Родъ хлѣбнаго жучка. Кобел. у.
Позамикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) = позамикати. Дівка позамикалась і лягла спать. Грин. І. 199. 2) Запереться (о многихъ). А люде біднії в селі, неначе злякані ягнята, позамикались у хатах. Шевч. 544.
Покоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. покори́ти, -рю́, -риш, гл. Покорять, покорить.
Поосипатися, -паємося, -єтеся, гл. Осыпаться (во множествѣ). Як стрепенув... яблуню, так яблука і поосипались. Драг. 132.
Порудіти, -ді́ю, -єш, гл. Порыжѣть.
Пчих II, -ху, м. Чиханіе. Бодай тобі поганий пчих був. ЕЗ. V. 188.
Рити, -рию, -єш, гл. 1) Рыть, копать. Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє. Шевч. 648. Понура свиня, а глибоко риє. Ном. № 7323. 2) рити на кого. Подкапываться подъ кого, строить козни. Риє та й риє на мене. Ном. № 9555.
Робачок, -чка, м. Ум. отъ робак.
Сіменитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. О женщинѣ: рожать дѣтей. Тільки діти часто докучають. Сама й не вправлюсь. З першого году так і почала сіменитись. Г. Барв. 259.
Нас спонсорують: