Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Домудрува́тися, -дру́юся, -єшся, гл. Додуматься до чего-либо, выдумать. Хитрий жидок мудрував та й домудрувався.
Закорю́чити, -чу, -чиш, гл. Загнуть крючкомъ. Банькатий, з закорюченим носом.
Коломия, ми́ї, ж.
1) Глубокій выбой, наполненный водой.
2) Городъ Коломыя.
Красування, -ня, с.
1) Красованье, состояніе того, кто или что красуется.
2) Цвѣтеніе (о хлѣбахъ). Ум. красуваннячко.
Непокірливий, -а, -е. Непокорный. Доводилось не один раз не послухати вас і прогнівати непокірливим словом.
Сванька, -ки, ж. Ум. отъ сваха.
Свара, -ри, ж. Несогласіе, ссора.
Чертець, -тця, м. = Чертіж.
Чіпати, -па́ю, -єш, гл. Трогать. Не чіпай посліду на дорозі, бо як торкнеш, буде смердіти.