Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

валів
валій
валка
валкий
валкувати
валниця
валоб
валовий
валовина
валовитий
валов'яний
валок
валочка
валочок
валування
валувати
валучня
валуша
вальбійка
валькир
валькировий
валькованій
вальковий
валькування
валькувати
валькуватися
валькувато
вальний
вальок
вальс
валюга
валюка
валюх
валюш
валюша
валюшень
валюшний
валюшник
валюшня
валющий
валява
валяка
валяти
валятися
валящий
ванберець
ванда
вандри
вандрівець
вандрівка
вандрівний
вандрівник
вандрувати
ваник
ванна
вантажити
ванькир
вапельник
вапельня
вапенний
вапенник
вапна
вапнистий
вапнити
вапнище
вапно
вапнування
вапнувати
вапняк
вапняний
вапняр
вапнярка
вапнястий
вапорт
вар
вара! I
вара II
варакоба
вараскати
варвар
варварити
варварки
варварство
варварський
варга
варган
варгатий
варґатий
варґуля
варе
варево
варена
варений
вареник
варениця
вареничок
варенуха
вареха
варжіль
варзякати
вариво
варивода
варило
вариста піч
варити
варитися
варишка
варівкий
варівко
варівний
варівно
варійка
варійник
варінка
варінник
варіння
варінча
варіянт
варка
варкий
Білан, -на, м. 1) Блондинъ. Білан який з тебе, хлопче. Зміев. у. 2) Названіе бѣлаго вола, собаки и пр. 3) Бѣлый хлѣбъ? А ну лишім, люде добрі, горілочку пити, бо будемо в Бовцатулі білани кочіти. Гол. ІІІ. 224. Ум. біланчик.
Виносити 1, -шу, -сиш, сов. в. винести, -несу, -сеш, гл. 1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. Де не просять, там києм виносять. Ном. № 11895. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667. 2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Драг. 43. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло. Драг. 69. 3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб. О. 1862. IV. 106.
Вистігати, -гаю, -єш, гл. Строчить. Сорочку вистігаю. Каневск. у.
Дрохви́чка, -ки, ж. Самка драхва.
Отаманувати, -ну́ю, -єш, гл. Быть атаманомъ. Мій дід десять год отаманував у Січі. Над сільським людом з його волі отаманує. К. (О. 1862. III. 24)
Патинок, -нка, м. Туфля. Бердич. у. Величний, як жидівський патинок. Ном. № 2497. Набула без панчіх патинки. Котл. Ен. II. 25. Подай патинки господині. Шевч.
Роздобуток, -тку, м. 1) Раздобываніе, добываніе, добыча, промыселъ. К. ПС. 141. А ну лишень на роздобутки. О. 1862. II. 54. Опріч хліборобства, инших роздобутків не трапляється. О. 1861. XI. 112.
Хвиткий, -а, -е. Скорый, поспѣшный. Своїм питаннячком хвитким не дала йому вимовити слова. МВ. (О. 1862. І. 79).
Цуценячий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій щенку.
Широкоустий, -а, -е. Съ широкимъ, большимъ ртомъ. Летіла пташка широкоуста. Грин. І. 249.
Нас спонсорують: