Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

валів
валій
валка
валкий
валкувати
валниця
валоб
валовий
валовина
валовитий
валов'яний
валок
валочка
валочок
валування
валувати
валучня
валуша
вальбійка
валькир
валькировий
валькованій
вальковий
валькування
валькувати
валькуватися
валькувато
вальний
вальок
вальс
валюга
валюка
валюх
валюш
валюша
валюшень
валюшний
валюшник
валюшня
валющий
валява
валяка
валяти
валятися
валящий
ванберець
ванда
вандри
вандрівець
вандрівка
вандрівний
вандрівник
вандрувати
ваник
ванна
вантажити
ванькир
вапельник
вапельня
вапенний
вапенник
вапна
вапнистий
вапнити
вапнище
вапно
вапнування
вапнувати
вапняк
вапняний
вапняр
вапнярка
вапнястий
вапорт
вар
вара! I
вара II
варакоба
вараскати
варвар
варварити
варварки
варварство
варварський
варга
варган
варгатий
варґатий
варґуля
варе
варево
варена
варений
вареник
варениця
вареничок
варенуха
вареха
варжіль
варзякати
вариво
варивода
варило
вариста піч
варити
варитися
варишка
варівкий
варівко
варівний
варівно
варійка
варійник
варінка
варінник
варіння
варінча
варіянт
варка
варкий
Долля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = долити. Що надцідять, то й долляють. Херс.
Жебра́чий, -а, -е. = жебрацький.
Задимува́ти, -му́ю, -єш, гл. Задымить. Коснеться гір — і гори задимують. К. Псал. 238.
Иржавий, -а, -е. = ржавий.
Лебедочко, -ка, м. Ум. отъ ле́бідь.
Ли́ся, -сі, ж. 1) = лисуна. Желех. 2) Раст. Fulicata atra.
Маніве́ць, -вця́, м. Путь не по проложенной дорогѣ, а минуя ее. Хоч би спустився я і в смертную долину, з тобою, Боже мій, і там я не загину: і звідти манівець твій жезл мені покаже, і палиця твоя дорогу правди вкаже. К. Псалт. 54. Мов божевільний дрегнув із поля додому. Не гледів і дороги, манівцем так і стрибає. Г. Барв. 198. Що ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем. Чуб. V. 286. Бери, сестро, срібло-злото та йди манівцями, щоб ми тебе не догнали, щоб ми тебе не вбили. Чуб. V. 912.
Подря, -рі, ж. 1) Чердакъ подъ кровлей. Угор. Cм. підра. 2) Полка. Шух. І. 214, 199.
Поросписуватися, -суємося, -єтеся, гл. То-же, что и росписатися, но во множествѣ.
Постояльне, -ного, с. Постойная повинность. Я ж іще плачу й постояльне у поміч, бідним. Кв.
Нас спонсорують: