Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

висота
висотатися
висохлий
висохти
височезний
височенний
височенький
височенько
височина
височиня
височити
височінь
височок
виспівати
виспіватися
виспівувати
виспінути
виспіти
висповідати
висповідатися
висповідь
висп'яток
виссати
виставати
виставити
виставляти
виставлятися
висталити
вистановити
вистановитися
вистаратися
вистарітися
вистачати
вистачення
вистерегти
вистерігати
вистерігатися
висти
вистигати
вистилати
вистинати
вистіг
вистігати
вистоювати
вистоюватися
вистоялка
вистояти
вистрашати
вистрелити
вистрелювати
вистреляти
вистриба
вистрибнути
вистрибом
вистрибувати
вистригати
вистріл
вистрілянка
вистріпати
вистріпувати
вистріпуватися
вистріхнути
вистроїти
вистромити
вистромляти
вистромлятися
вистроювати
вистроюватися
вистругати
вистругувати
вистудити
вистужувати
виступ
виступати
виступець
виступити
виступка
виступцем
виступці
вистьобати
вистягати
вистягатися
вистягом
висувати
висуватися
висудити
висукати
висукувати
висунути
висурмити
висушати
висушувати
висхлий
висхнути
вись
висякати
висякатися
витавати
виталище
витанцьовувати
витарасувати
витарувати
витаскати
витаскувати
витати
витвердити
витверезити
витверезитися
витворити
витворки
витворний
витворювати
витворяти
витекти
вительбушити
витеребитися
витерликати
витерпіти
витерплювати
витесати
Бламанка, -ки, ж. = ласощі. Аби думки не мучили, а без бламанки (без ласощів) засну. Ком. Пр. № 545.
Гач. Бранное слово въ. выраженіи: хай тобі гач! Чортъ съ тобой.
Доси́понька, -ки, Ум. отъ доси́пка.
Засторцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = запроторити. 1) Куди це ти засторцювала мою ложку? Миргор. у. Слов. Д. Эварн. 2) Та я його засторцював у наймити. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Лі́карство I, -ва, с. Медицинская наука, медицина. Єзуіти... вчились лікарства. Стор. МПр. 83.
Потріпки, -ків, м. мн. Клочки льна, отпадающіе при трепаніи его треплом. Черниг. у.
Протічок, -чка, м. Ручей, ручеекъ. Біжать з гір долинами прудкі потічки снігової води. Мир. ХРВ. 354. (У балці) пробігав невеличкий протічок. Мир. Пов. II. 45.
Стирати, -ра́ю, -єш, сов. в. стерти, зітру, -треш, гл. 1) Стирать, стереть. Рудч. Ск. II. 150. Ото щось діти крейдою понаписували на дверях, — зітри. Харьк. Вона почала стирати пил. Левиц. Пов. 61. 2) Истирать, истереть. Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру! Ном. № 3618.
Тельбух, -ха, м. чаще во м. ч. тельбухи. Внутренности брюшной полости. Ум. тельбушо́к. Мнж. 14.
Цірчати, -чу, -чиш, гл. = цвірчати. Цірчат воробці. Вх. Лем. 480.
Нас спонсорують: