Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

висота
висотатися
висохлий
висохти
височезний
височенний
височенький
височенько
височина
височиня
височити
височінь
височок
виспівати
виспіватися
виспівувати
виспінути
виспіти
висповідати
висповідатися
висповідь
висп'яток
виссати
виставати
виставити
виставляти
виставлятися
висталити
вистановити
вистановитися
вистаратися
вистарітися
вистачати
вистачення
вистерегти
вистерігати
вистерігатися
висти
вистигати
вистилати
вистинати
вистіг
вистігати
вистоювати
вистоюватися
вистоялка
вистояти
вистрашати
вистрелити
вистрелювати
вистреляти
вистриба
вистрибнути
вистрибом
вистрибувати
вистригати
вистріл
вистрілянка
вистріпати
вистріпувати
вистріпуватися
вистріхнути
вистроїти
вистромити
вистромляти
вистромлятися
вистроювати
вистроюватися
вистругати
вистругувати
вистудити
вистужувати
виступ
виступати
виступець
виступити
виступка
виступцем
виступці
вистьобати
вистягати
вистягатися
вистягом
висувати
висуватися
висудити
висукати
висукувати
висунути
висурмити
висушати
висушувати
висхлий
висхнути
вись
висякати
висякатися
витавати
виталище
витанцьовувати
витарасувати
витарувати
витаскати
витаскувати
витати
витвердити
витверезити
витверезитися
витворити
витворки
витворний
витворювати
витворяти
витекти
вительбушити
витеребитися
витерликати
витерпіти
витерплювати
витесати
Безсердечний, -а, -е. Безсердечный, жестокосердый. Людські п'явки безсердечні. К. Досв. 213.
Вербич, -ча, м. = вербниця. Чуб. І. 237. Прийшов вербич, два кожухи тербич. Ном. № 426.
Війна, -ни, ж. Война. Ум. війнонька, війночка.
Вірутник, -ка, м. = вірник. Між ріками Дніпром і Богом турецькі чабани пасли свої отари на ляцькій землі, а вірутники султанські і королівські дуванились спільньою з них десятиною. К. (Правда, 1868, 144).
Жа́бище, -ща, с. ув. отъ жа́ба. Сидить жабище на пні, як копиця. Ворон. г. Мов жабище з багна, на світ вона дивилась. К. Дз. 46.
За́стіжечка, -ки, ж. Ум. отъ за́стіжка.
Пражній, -я, -є. Напрасный; суетный. Чом не заговориш до мене? — Усі слова пражні. Треба молитись. МВ. ІІ. 201.
Реготати, -чу, -чеш, гл. 1) Хохотать. Ніч наша регоче, коровая хоче. Мет. 164. Що Микита сміється, до Марусі береться: а Маруся регочеться, до Микити не хочеться. Чуб. V. 177. 2) Ржать. Вх. Лем. 460.
Розрепетуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Раскричаться, расшумѣться. Ном. № 9102. Надає їй бебехів, дак вона ще гірше розрепетується. Стор. МПр. 153.
Умаляти, -ляю, -єш, сов. в. умалити, -лю, -лиш, гл. Умалять, умалить, уменьшать, уменьшить, сокращать, сократить. От тобі наука: не ходи на двір без дрюка, — свиня звалить і віка умалить. Ном. № 7094. Чи я її по личеньку вдарив, чи я її здоров'я умалив? Мет. 271.
Нас спонсорують: