Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

висота
висотатися
висохлий
висохти
височезний
височенний
височенький
височенько
височина
височиня
височити
височінь
височок
виспівати
виспіватися
виспівувати
виспінути
виспіти
висповідати
висповідатися
висповідь
висп'яток
виссати
виставати
виставити
виставляти
виставлятися
висталити
вистановити
вистановитися
вистаратися
вистарітися
вистачати
вистачення
вистерегти
вистерігати
вистерігатися
висти
вистигати
вистилати
вистинати
вистіг
вистігати
вистоювати
вистоюватися
вистоялка
вистояти
вистрашати
вистрелити
вистрелювати
вистреляти
вистриба
вистрибнути
вистрибом
вистрибувати
вистригати
вистріл
вистрілянка
вистріпати
вистріпувати
вистріпуватися
вистріхнути
вистроїти
вистромити
вистромляти
вистромлятися
вистроювати
вистроюватися
вистругати
вистругувати
вистудити
вистужувати
виступ
виступати
виступець
виступити
виступка
виступцем
виступці
вистьобати
вистягати
вистягатися
вистягом
висувати
висуватися
висудити
висукати
висукувати
висунути
висурмити
висушати
висушувати
висхлий
висхнути
вись
висякати
висякатися
витавати
виталище
витанцьовувати
витарасувати
витарувати
витаскати
витаскувати
витати
витвердити
витверезити
витверезитися
витворити
витворки
витворний
витворювати
витворяти
витекти
вительбушити
витеребитися
витерликати
витерпіти
витерплювати
витесати
Гидний, -а, -е. = гидкий Вх. Зн. 10. Доле ж моя нещаслива, доле ж моя гидна, я ся з тобов не набула, та лишень нагибла. Гол. І. 238.
Гольтяпа́, -пи́, гольтяпа́ка, -ки, ж. = Гольтіпа, гольтіпака. Все з тих гольтяпак, що, попропивавши худобу, служили в козаків по дворах. К. ЧР. 185.
Грабарюва́ння, -ня, с. Землекопаніе.
Довіря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. дові́ритися, -рюся, -ришся, гл. Довѣряться, довѣриться. І той, хто хліб мій їв, кому я довірявся, приятель щирий мій підняв п'яту на мене. К. Псал. 100.
Кавунка, -ки, ж. см. кавун.
Козяка, -ки, ж. Ув. отъ коза.
Пролинути, -ну́, -не́ш, гл. Пролетѣть. Ой хоч бачив, — проминуло, галочкою пролинуло. Чуб. V. 190.
Родоньків, -кова, -ве прил. отъ Ум. родонько: принадлежащій родственникамъ, роду. Первий же двір — свекорків, а другий же двір — батеньків, а третій же двір — родонъків. Маркев. 139.
Уремення, -ня, с. Счастье, удача. Чиє времення, того й погода. Ном.
Цвіркати, -каю, -єш, гл. 1) = цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає.
Нас спонсорують: