Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вінчик

Вінчик, -ка, м. Ум. отъ вінець.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЧИК"
Говільник, -ка, м. Говѣльщикъ. Аф. 361.
Змизкати, -каю, -єш, гл. Истаскать, истрепать. Тобі хоч яку гарну одежу дай, то зараз змизкаєш. Черниг. у.
Канапа, -пи, ж. Диванъ. Сидів о. Хведір Чепурковський на канапі в своїй світлиці. Левиц. І. 131. Ум. канапка. КС. 1882 X. 61.
Натерпітися, -плю́ся, -пишся, гл. Натерпѣться. Вже лихого ми натерпілись доволі. Левиц. І. 282.
Нещасник, -ка, м. Несчастный мужчина. (Маркіянъ Шашкевичъ. Желех.).
Повиселювати, -люю, -єш, гл. Выселить (многихъ).
Продажник, -ка, м. = продавальник. Мил. 122.
Ситечко, ситко, -ка, с. Ум. отъ сито.
Скособочитися, -чуся, -чишся, гл. Перекоситься на одну сторону. Стіг скособочився. Волч. у.
Чорнокрилий, -а, -е. Чернокрылый. Галочки чорнокрилі. Чуб. V. 948. Ластівочка чорнокрила. Млак. 14.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІНЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.