Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вінчик

Вінчик, -ка, м. Ум. отъ вінець.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНЧИК"
Безпосажна, прил. ж. Безъ приданаго. — дівка. Безприданница.
Гостюва́ння, -ня, с. Пребываніе въ гостяхъ. К. ЧР. 395.
Комперя, -рі, ж. и компір, -ра, м. = конферя. Вх. Уг. 246. Вх. Лем. 426.
Паночок, -чка, м. Ум. отъ пан.
Перевалля, -ля, с. Обрывистый оврагъ. Ускочив у шелюги, а там перевалля велике, — не можна було бігти конем, щоб догнати його. Новомоск. у. (Залюб.).
Попаденко, -ка, м. Сынъ попадьи.
Порозсерджувати, -джую, -єш, гл. Разсердить (многихъ).
Признакомитися, -млюся, -мишся, гл. Познакомиться. Я таки вам радитиму з Меласею признакомитися, бо вона розумна дівчинка. МВ. ІІІ. 136.
Рейдити, -джу, -диш, гл. Болтать, пустомелить. Хоча б оті пани не рейдили. Черк. у.
Розм'єскати, -каю, -єш, гл. Раздавить, размозжить. Вх. Зн. 60.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІНЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.