Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

в
ваба
вабець
вабик
вабило
вабити
вабитися
вабіння
вабкий
вабко
вабливий
вабливо
вабний
вабно
вава
вава-вурр!
вавка
вавкання
вавкати
вавонька
вавочка
вавцір
вавчар
вага
вагани
ваганиці
ваганки
вагатися
вагівниця
вагітна
вагове
ваговий
вагом
вагон
вагоніти
вагота
ваготіння
ваготіти
вагуватися
ваґаш
вада
ваджуватися
вадити
вадитися
вадкий
вадко
вадливий
вадливо
важак
важель
важений
важенний
важення
важенький
важенько
важити
важитися
важіння
важка
важкеленний
важкенький
важкенько
важки
важкий
важко
важливий
важливо
важний
важниця 1
важниця 2
важність
важно
важнющий
важня
важок
важучий
важчати
вайда
вайкати
вайкіт
вайло 1
вайло 2
вайлом
вайлуватий
вайлюка
вак
вакан
ваканець
ваканцьовий
вакарка
вакарь
вакаціюватися
вакація
вакелія
вакернипа
вакиристий
вакса
ваксовий
ваксувати
вакувати
вал
валасання
валасатися
валах
валахан
валашайник
валашал
валашання
валашати
валашний
валашок
валежний
валець
валєнки
валиво
валивочко
валило
валина
валити
валитися
Варево, -ва, с. 1) Вареная пища. Марево не варево (не нагодує). Ном. № 5245. 2) Квашенныя огородныя овощи, заготовленныя для варенія. Сим. 19. Сами собі й обідати варять, хліб печуть, варево кладуть. Г. Барв. 81. 3) Количество сьѣстного, необходимое для варенія на разъ. Оціх раків буде на варево.
Визнавати, -знаю, -єш, сов. в. визнати, -знаю, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Волч. у. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. Харьк. 2) Заявлять, заявить, признавать, исповѣдывать. Коли визнаватимеш устами твоїми Господа Ісуса. Первое посл. ан. Павла Римл. X. 9. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. МВ. (О. 1862. І. 80). 3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидѣтельствовать, давать показаніе. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). МВ. (О. 1862. I. 103). 4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. ІІІ. 327.
Добротво́рець, -рця, м. Благодѣтель.
Докопа́ти, -ся. Cм. докопувати, -ся.
Забіснува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. Забѣсноваться. Та він деколи як забіснується, то всіх з хати порозганя. Харьк.
Загуря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. загу́ритися, -рюся, -ришся, гл. Развлекаться, развлечься чѣмъ-либо и забыть о нужномъ, задержаться, замѣшкаться изъ-за этого. Вх. Зн. 18.
За́ймище, -ща, с. Занятое мѣсто вообще, въ частности то-же, что и займанщина. Не буде він багатий, а ні щасний, і займище його ушир не піде. К. Іов. 34.
Заправля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. запра́витися, -влюся, -вишся, гл. Приправляться, приправиться (о кушаньѣ). заправля́тися хрі́ном. Шутливо: ѣсть хрѣнъ съ квасомь и постнымъ масломь въ первый день великаго поста. Маркев. 164.
Зга́дка, -ки, ж. Воспоминаніе. Шевч. (КС. 1883. II. 407). Почали ми тиху розмову-згадування. МВ. ІІ. 179.
Похлопні, -нів, м. Лапти, подплетенныя пенькою.
Нас спонсорують: