Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

висиджувати
висиджуватися
висилати
висилити
висиляти
висилятися
висинатися
висинити
висиновити
висинювати
висиня
висип
висипати
висипатися
висипка
висипляти
висиплятися
висисати
висити
висихання
висихати
висівати
висівки
висівчаний
висікака
висіканка
висікати
висікатися
висіль
висіпатися
висіти
висіяти
вискакувати
вискалити
вискаляти
вискалятися
висквирятися
вискирити
вискиряти
вискирятися
вискіпати
вискіпатися
вискічка
вискотня
вискоцень
вискочити
вискребти
вискрипувати
вискрібати
вискрібки
вискромаджувати
вискубати
виславляти
вислати
вислебезувати
вислизнути
вислий
вислід
висліджування
висліджувати
висліпати
висліпити
вислобонити
вислобонитися
висловити
висловлювати
висловлюватися
висловляти
висловок
вислозадий
вислуга
вислуговуватися
вислуженина
вислуженька
вислужити
вислужний
вислужувати
вислужуватися
вислухання
вислухати
вислухач
вислухувати
вислюга
висмажити
висмажувати
висмажуватися
висмалити
висмалювати
висмердітися
висмик
висмикати
висмикатися
висмичок
висмівати
висміватися
висмоктати
висмоктувати
висмолити
висмолювати
виснажити
виснажувати
виснажуватися
виснитися
виснувати
виснути
висок
високий
високість
високо
високодумний
високодумно
високодумство
високоповажний
високорогий
високославний
високостанний
високочолий
високошановний
висолопити
висолоплювати
Дво́єчко чис. ум. отъ двойко́. Промов, серце, словечко, як ми любилися двоєчко. Мог. 53. Ой ми любилися, нас двоєчко в парці, тепер розійшлися як сонечко в хмарці. Мет. 63.
Дога́їти, -гаю, -єш, гл. = Догаяти. Сами себе до ночі догаїте. Грин. ІІІ. 432.
Дорі́дний, -а, -е. 1) Урожайный. Хвалить Бога, тепер дорідний год на всячину. Васильк. у. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. Канев. у. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так поробе, то вона й відьмою стане. Александрійск. у. Слов. Д. Эварн.
Кидатися, -даюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] кинутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Бросаться. Кинувсь до Шрама і поцілував його. К. ЧР. Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть. Ном. № 1766. Кинулася до Ганнусі і в коси впилася. Шевч. 22. 2) Обращаться. Вже й на прощу ходили, і до знахарів кидались — не пособляє. О. 1862. VIII. 1. 3) Впадать. Там, де Случ з Горином кидається у Припець, — звідти ми пригнали. Черниг. 4) Биться (о сердцѣ, пульсѣ). А серце моє кидається, кидається. Г. Барв. 397. Мил. 166. 5) не кидатися чого́. Придерживаться, не оставлять. До Св. Духа не кидайся кожуха. Ном. № 458. Цілий вік він брехав, дак того хліба не кинеться, поки і вмре. першого купця не кидайся. Не упускай перваго покупщика. Чуб. І. 298. Чи стала ціна, чи не стала, а ти первого торгу не кидайся. Кв. І. 130.
Осьмака, -ки, ж. 1) = восьмака. 2) Восьмая часть. Ум. осьмачка.
Повинюхувати, -хую, -єш, гл. Вынюхать. Все те (козаки) повикурували й повинюхували. ЗОЮР. І. 290.
Подолуплювати, -люю, -єш, гл. Долупить (во множествѣ).
Подратися, -деруся, -ре́шся, гл. 1) = подертися. Пошарпався, увесь подрався, на тім'ї начесав аж струп. Котл. Ен. І. 9. 2) Полѣзть, покарабкаться; потянуться. Пан Підпольський подрався на дуба. Стор. МПр. 107. Одно дерево стовбом подралось догори. Стор. МПр. 65.
Рано нар. 1) Рано. Прийшов пізно, аж завізно; прийшов рано, так не дано. Ном. № 1802. Ой дівчино, збуди мене рано, так рано, щоб ще не світало. Чуб. V. 63. 2) Утромъ. Приложи ти, моя мила, до голови рути; клади рано і ввечері, щоб здоровій бути. Н. п. Викопайте криниченьку в вишневім саду, чи не прийде дівчинонька рано по воду. Н. п. рано-пораненьку, рано-раненько, рано-вранці. Рано утромъ. Ой в неділю рано-пораненьку брала дівчина льон. Чуб. V. 290. Встала вона рано-раненько, умилася біло-біленько. Чуб. V. 704. Ой у неділеньку ввесь день пила, в понеділок спала, а в вівторок снопів сорок пшениченьки нажала.... а в неділю рано-вранці однесла шинкарці. Чуб. V. 1098. з рана. Съ утра. Будь весела з рана до вечора. Чуб. V. 1080. Ум. раненько, ранесенько. Мет. 8. Шевч. 542.
Увиляти Cм. увилювати.
Нас спонсорують: